Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 2
З них гостей: 2
І користувачів: 0
Гнійний перикардит

Гнійний перикардит

Гнійний перикардит (pericarditis purulenta) — гнійне запалення перикарда, дуже рідко є первинним (туберкульозне, гонококове), частіше за все вторинне. Розвивається як ускладнення поранень серця або в результаті лімфогенного занесення інфекції при різних захворюваннях (гнійний плеврит, абсцес легені, ревматизм, скарлатина, бешиха, флегмона, остеомієліт). Збудником перикардиту є стафілокок, стрептокок, туберкульозна паличка тощо.

Клініка. Переважають ознаки загальної інтоксикації і явища, пов’язані з утрудненням роботи серця в результаті скупчення запального випоту в серцевій сорочці. Відзначається висока температура, ціаноз обличчя, набухання вен шиї. Хворого непокоять болі за грудиною стискаючого характеру, задишка, приступи серцебиття. Хворий приймає вимушене положення (напівсидяче чи навпочіпки). Перкуторно відмічається розширення границь серця. Аускультативно на ранніх стадіях — шум тертя перикарда, а за наявності ексудату — різка глухість серцевих тонів. Рентгенологічно визначається інтенсивна трикутна розширена тінь серця із зникненням серцевої талії. Допоміжним методом діагностики є пробна пункція перикарда. Рано приєднуються явища інтоксикації, зміни з боку крові (лейкоцитоз із зрушенням вліво, пришвидшення ШОЕ). Летальність є високою через ускладнення (серцева слабість внаслідок рубцевого спайкового процесу між міокардом і перикардом, сепсис).

Лікування. За допомогою функціонального ліжка хворому надають напівсидячого положення, призначають серцеві засоби, антибіотики, антисептики. Існують два методи місцевого лікування: консервативно-хірургічний (повторні пункції перикарда для видалення гною) і оперативний (перикардіотомія).
При проведенні пункції перикарда сьогодні віддають перевагу найбільш безпечному способу Марфана (голку уводять біля основи мечовидного відростка зліва у місці з’єднання із хрящем VII ребра). З перикарда відсмоктують гній і уводять антибіотики (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини). За відсутності ефекту після проведення 3–4 пункцій і погіршення стану хворого вдаються до перикардіотомії — розтинання серцевої сорочки і створення постійного відтікання гною крізь дренаж. При злиплому перикардиті і розвитку явищ панцирного серця показана перикардектомія (резекція перикарда).

Категорія: Хірургія | Переглядів: 1913 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини