Планування сім'ї

Незважаючи на досягнутий прогрес у технології контрацепції другої половини XX століття, планування сім'ї залишається однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем. У 1952 р. була створена Міжнародна Федерація планування сім'ї (МФПС), що є найбільшою неурядовою організацією, що має консультативний статус при економічній і соціальній раді ООН. МФПС охоплює своєю діяльністю понад 134 країн світу, в яких створено служби планування сім'ї. 
"Планування сім'ї" - згідно з визначенням ВООЗ, включає комплекс заходів, які сприяють вирішенню одночасно кількох завдань:

• уникнути настання небажаної вагітності;
• мати лише бажаних дітей;
• регулювати інтервал... між вагітностями;
• контролювати вибір часу народження дитини в залежності від віку батьків;
• встановлювати число дітей в сім'ї.

Практичного вирішення цих завдань служать санітарна просвіта та консультації з питань планування сім'ї та шлюбу, медико-генетичне консультування. 
Важлива роль належить методам контрацепції, застосування яких дозволяє регулювати народжуваність, головним чином, шляхом запобігання небажаної вагітності, що дозволяє знизити материнську смертність від штучних абортів на 25-50%. Як відомо, штучне переривання вагітності надає несприятливий вплив на організм жінки. Разом з тим, очевидно, що тільки здорова жінка може мати здорову дитину. Згідно з положенням ВООЗ, під терміном "здоров'я" розуміють "стан повного фізичного, розумового і соціального добробуту, а не просто відсутність захворювання і/або вади розвитку". Безумовно, важливою складовою здоров'я жінки є нормальне функціонування репродуктивної системи, тобто її репродуктивне здоров'я, якому штучний аборт (особливо перший) може завдати непоправної шкоди. 
Спектр згубних наслідків штучного аборту досить широкий і включає як найближчі (запальні захворювання матки і придатків, кровотечі, травматичні ускладнення), так і віддалені ускладнення (безпліддя, позаматкова вагітність, порушення менструального циклу). Крім цього, штучний аборт призводить до зростання частоти невиношування вагітності (так, у другому триместрі вагітності у 8-10 разів), перинатальної захворюваності і смертності (в 2-3 рази), а також акушерських ускладнень під час вагітності, пологів і в ранньому післяпологовому періоді. При раціональному застосуванні методів контрацепції у подружньої пари відкривається можливість відкласти появу бажаної дитини до часу досягнення певного матеріального та соціального добробуту та/або регулювати інтервали між пологами (відомо, що інтервал менше двох років підвищує ризик акушерської та перинатальної патології). Більш того, ряд контрацептивних засобів оберігає від захворювань, що передаються статевим шляхом (у тому числі і від Сніду), надає терапевтичну дію на репродуктивну систему, запобігає розвиток пухлинних процесів. 
Існуючі в даний час контрацептивні засоби прийнято класифікувати наступним чином:

традиційні методи контрацепції:

• бар'єрні (або механічні),
• сперміциди (чи хімічні),
• ритмічні (чи біологічні),

перервані статеві зносини;
2. сучасні методи контрацепції:

• внутрішньоматкова,
• гормональна.

Особливим видом регулювання народжуваності є добровільна хірургічна стерилізація (ДХС), що характеризується необоротністю. 
Контрацептивні засоби повинні відповідати викладеним нижче вимогам:

• володіти високою контрацептивної ефективністю,
• не надавати патологічного впливу на організм жінки і статевого партнера,
• не мати тератогенної дії на наступне потомство,
• бути простими у вживанні,
• володіти оборотністю дії (тобто забезпечувати тимчасову стерильність),
• бути доступними і недорогими, а також естетичними і конфіденційними. 

Контрацептивну ефективність (надійність) засоби прийнято визначати за допомогою індексу Перля (коефіцієнт вагітності, R), який розраховують за формулою:

R = кількість зачать х 1200/час спостереження (міс)

Даний показник відображає кількість вагітностей, що наступили протягом року серед 100 жінок, що використовують конкретне контрацептивний засіб: чим нижчий індекс Перля, тим вище контрацептивна ефективність засобу. 
Безсумнівно, ідеального засобу контрацепції не існує: традиційні методи мають порівняно невисоку контрацептивної ефективністю, а використання сучасних обмежується рядом протипоказань та побічних реакцій. Не існує також і універсального методу для конкретної пацієнтки, так як протягом репродуктивного періоду доводиться застосовувати різні контрацептивні засоби залежно від віку, особливостей статевого життя, ставлення до контрацепції статевих партнерів, наявності гінекологічних та соматичних захворювань. Таким чином, вибір методу контрацепції є складною задачею, вирішення якої має здійснюватися спільно гінекологом і пацієнткою (а часто і партнером), з урахуванням таких основних факторів як:

а) контрацептивна ефективність, 
б) прийнятність, 
в) безпека, 
г) неконтрацептивних властивостей методу, які можуть дати лікувальний ефект, 
д) можливість розвитку побічних реакцій, 
е) ступінь ризику у разі настання небажаної вагітності, 
ж) відновлення фертильності, 
з) планування майбутніх вагітностей.

Загрузка...