Санітарно-гігієнічний режим харчування хворих

При організації харчування необхідно брати до уваги не лише кількісні та якісні показники харчового раціону, а й гарне сервування столу, приємне оформлення готових блюд, температуру їжі, швидке обслуговування. Зауважимо, що централізована система харчування, що існує в лікарнях, створює значні труднощі щодо збереження якості готової їжі під час доставляння її з кухні у відділення до столу хворого. Це позначається зниженням її температури, погіршенням смакових якостей, зменшенням калорійності. Організація харчування хворих є важливим розділом у комплексі лікувальних заходів. Відповідальність за обладнання харчоблоку, буфетних відділень лікувально-профілактичного закладу полягає на головного лікаря. Контроль за додержанням працівниками харчоблоку санітарних вимог здійснює лікар-дієтолог. Роздають їжу хворим буфетниці і чергові медсестри відділення в палатах із посуду з маркіруванням «Для роздавання їжі». Технічний персонал, зайнятий прибиранням палат та інших приміщень, до роздавання їжі не допускається. Хворі відділення (за винятком тяжкохворих) приймають їжу в спеціально виділеному приміщенні — їдальні. Особисті продукти харчування (передачі з дому) хворі зберігають у тумбочці (сухі продукти, які не псуються) і в спеціально виділеному холодильнику (продукти, що швидко псуються), продукти приймають у межах дозволених лікарем асортименту і кількості. Після кожного роздавання їжі проводять старанне прибирання приміщень буфетної та їдальні із застосуванням розчинів-дезинфектантів (1%-й розчин хлораміну Б тощо). Мочалки для миття посуду і ганчірки для протирання столів після закінчення прибирання кип’ятять або знезаражують, а потім сушать і зберігають у спеціальній чистій тарі з кришкою. Персонал харчоблоку і буфетної повинен додержуватись правил особистої гігієни: перед відвіданням туалету знімати халат, після відвідання мити і знезаражувати руки 0,5%-м розчином хлораміну або 0,5%-м розчином хлоргексину чи іншими препаратами. Більшість хірургічних захворювань супроводжується погіршенням харчування. Стан білкової рівноваги перед операцією багато в чому залежить від характеру і фази основного патологічного процесу (пухлина, запалення, травма тощо) та особливостей харчування.

При гострих хірургічних захворюваннях, зокрема при кишковій непрохідності, хворий за кілька годин, а інколи й хвилин, може втратити величезну кількість білків, солей і води. У разі гострих травм особливо небезпечними є великі втрати рідини. При хронічних захворюваннях перше місце за значущістю посідає втрата білка. Брак харчування є дуже небезпечним. Неповноцінне харчування може призвести до тяжкого перебігу внутрішньогоспітальної інфекції, порушення процесів загоєння ран, розвитку безбілкових набряків. Брак харчування збільшує можливість виникнення шоку, падіння колоїдно-осмотичного тиску, порушуються імунобіологічні захисні реакції організму, уповільнюються репаративні процеси в тканинах і регенерація клітин крові, порушується синтез гормонів і ферментів, підвищується схильність до інфекційних ускладнень. При повноцінному харчуванні й ефективному обміні речовин підвищується толерантність до операційної травми, знижується процент ускладнень після операції, хворий краще справляється з інфекцією.

Існує два способи доставляння поживних речовин в організм — натуральний і штучний. При значній кількості захворювань і станів після хірургічних втручань нормальний процес натурального харчування стає неможливим. У цих випадках вдаються до штучного харчування. Розрізняють кілька форм штучного харчування: парентеральне, ентеральне (крізь зонд або стому) і комбіноване. Ентеральна форма найближча до натурального харчування. Вона застосовується завжди, коли немає прямих протипоказань до її використання. Раціон хворих у передопераційний період має бути збагаченим вітамінами за рахунок страв і вітамінів. За 3–5 днів до операції з раціону виключають продукти, що спричиняють метеоризм (бобові, капуста, незбиране молоко тощо). Щоб уникнути аспірації залишків їжі з шлунка до легень під час уведення наркозу, останній прийом їжі повинен бути не менше як за 8 год до операції.

Упродовж післяопераційного періоду слід забезпечити компенсацію підвищених витрат організму як у момент операції, так і першими днями після неї. Необхідно поповнити витрату рідини, білка, мінеральних речовин, вітамінів, особливо вітамінів С, А, К. У разі потреби слід запровадити парентеральне харчування. Залежно від обсягу і методу оперативного втручання, виділено патогенетично обгрунтовані варіанти «хірургічних» дієт.