Виявлення характеру аномалій і деформацій в ортодонтії

У результаті різних несприятливих факторів зуби і щелепи у дитини можуть розвиватися неправильно . Ці порушення призводять до різних аномалій і деформацій жувальної системи.

Для виявлення характеру аномалій і деформацій в ортодонтії існує поняття норми , якому надавали різний зміст . Грунтуючись на естетичній пропорційності будови окремих сегментів жувальної системи , спочатку за норму приймали ортогнатіческій прикус. Було розроблено поняття середньої норми . Із застосуванням в ортодонтії математико - статистичних методів ( кореляційного і регресивного аналізу) були створені діагностичні таблиці , номограми , прилади ( ортометри ) , що дозволили індивідуалізувати середню норму в залежності від вихідних розмірів ( параметрів) жувальної системи у кожного конкретного хворого. Так виникло поняття «середньої індивідуалізованої норми ». Були запропоновані й інші поняття норми : цілісна норма , фізіологічна норма зубних рядів.

На противагу статистичному поняттю про норму Андрезен запропонував поняття про нормальний співвідношенні жувальної системи з кістками особи як про функціональне та естетичному оптимумі , тобто про норму . В даний час в основу поняття «норма» входить представлення про оптимальну індивідуальної нормі , тобто про стан досить гарантованого в часі морфологічного , функціонального і естетичного рівноваги в співвідношенні жувальної системи з кістками особи в цілому , до якого слід прагнути в процесі ортодонтичного лікування.