|
Вплив заколисування на діяльність шлунка |
Багато лікарі при закачуванні відзначали значне пригнічення діяльності шлунково-кишкового тракту. Представляє інтерес, як змінюється при хитавиці його діяльність, зокрема моторика шлунка, і які зміни відзначаються при нудоті і блювоті, які є одним з найбільш неприємних відчуттів при закачуванні, а також який вплив справляє на них змінюється функціональний стан вестибулярного, зорового, проприоцептивного і интероцептивного аналізаторів. З цією метою ми вивчали рухову діяльність шлунка собак при дії різних інерційних сил в умовах, пов'язаних з різного функціонального стану перелічених аналізаторів. В кінцевому вважає ці дослідження були спрямовані на визначення тих умов, при яких дія сил інерції викликало б найменш виражені вегетативні розлади, які проявляються в нудоті і блювоті. Викладення цих матеріалів, за нашим поданням, треба гадати вони дані, які накопичені до теперішнього часу, і коротко викласти особливості функціонування та експериментального вивчення шлунка у звичайних умовах і при переміщенні тварин у просторі з параметрами, що істотно відрізняються від тих, до яких вони пристосувалися в процесі еволюції.
Американські фахівці зазначають, що у 75% практично здорових обстежених їм моряків потім тижневої качки спостерігалася зміна секреторної і кислотоутворюючої функції шлунка. При цьому у більшості навколо них показників були нижче, ніж до виходу в море. При 1-2-денний хитавиці ці поправки були менше. У моряків, що страждають на хронічний гастрит з підвищеною секрецією, потім тижневої качки секреторна функція шлунка знижувалася більшою мірою, ніж у моряків із секреторною недостатністю шлунка. Кислотоутворююча функція шлунка сильно знижується при хронічному гастриті з підвищеною секрецією. При хронічному гастриті з секреторною недостатністю зниження кислотності було незначним, статистично недостовірним. У ряді випадків була тенденція до підвищення вільної хлористоводневої кислоти натщесерце.
Наш досвід клінічного спостереження за моряками та пасажирами при штормах показує, що при хронічному гастриті, перидуодените з підвищеною кислотністю збільшувалося число скарг на печію, що призводило до частого застосування натрію гідрокарбонату і оксидів магнію.
|