|
Парентеральне харчування в хірургічній клініці |
Парентеральне харчування набуло широкого розповсюдження при неможливості чи неповноцінності ентерального або зондового харчування. Воно є однією з форм лікувального харчування, при якому поживні речовини надходять безпосередньо в кров’яне русло. Парентеральне харчування рекомендується при виражених порушеннях білкового обміну, зумовлених недостатнім ентеральним харчуванням і підвищеним білковим метаболізмом. Порушення білкового обміну є одним із найяскравіших проявів метаболічної реакції на травму, крововтрату, операцію, гостре захворювання тощо. Слід також враховувати, що посилений розпад і втрата білка, як правило, відбуваються на тлі одночасного зниження надходження поживних речовин пероральним шляхом.
У хірургічній клініці парентеральне харчування рекомендується: 1. При тяжких травмах із порушенням кістково-суглобного апарату, внутрішніх органів, при опіках. 2. При хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, коли хворий не може приймати їжу ентеральним шляхом (пухлини, опіки, стриктури шлунка і стравоходу, непрохідність кишечника, проникаючі рани черевної порожнини з порушенням шлунково-кишкового тракту тощо), а також при післяопераційних ускладненнях (перитоніт, абсцеси заочеревинного простору і черевної порожнини), шлункових і кишкових свищах та інших хірургічних захворюваннях. 3. У реанімаційній практиці: при обширних операціях на органах грудної порожнини. 4. При тяжких гнійно-септичних процесах. Протягом останніх 10 років у нашій країні почали широко застосовувати білкові гідролізати: гідролізат казеїну, гідролізат Л-103, амінопептид, фібриносол. Імпортні гідролізати: аміносол (Швеція), амінон (Фінляндія), альвезин (Німеччина), трава мін (США), протеолізат (Чехословаччина), пазедрол (Японія). Новим етапом розвитку препаратів для азотистого харчування є створення антисептичних амінокислотних сумішей.
Поліамін. Розроблений центральним НДІ гематології і переливання крові. Суміш 13 амінокислот (із них — 8 незамінних). У 1 л препарату міститься 80 г амінокислот і 50 г сорбіту. Цей препарат уводять повільно внутрішньовенно (10–20 крапель за 1 хв), 400–800 мл на добу протягом 5 дн і більше.
Амікін. Запропонований Київським НДІ гематології переливання крові спільно з Українським НДІ м’ясо-молочної промисловості. Прозора рідина світло-жовтого кольору. Містить 4,55–5,5 г білка в 100 мл.
Гідролізат казеїну. Розчин амінокислот і пептидів, одержаних шляхом гідролізу повноцінного білка (казеїну) зі збереженням у ньому всіх незамінних амінокислот. Він позбавлений антигенних якостей і токсичності, стерильний, апірогенний.
Гідролізин. Кислотний гідролізат крові. Запропонований Ленінградським НДІ гематології і переливання крові. Містить 8 г/л загального азоту, 40 % амінного азоту, 0,58 г/л аміаку.
Амінокровін. Неповний гідролізат із гомогенного білка утильної крові. Містить 44–56 г білка. В препараті збережені всі незамінні амінокислоти. Кров, плазма, альбумін, протеїн для парентерального харчування не застосовуються. Білки плазми використовуються організмом для пластичних цілей тільки на 10–25-й день після уведення, тому що вони мають бути розщеплені до стадії амінокислот до того, як зможуть застосовуватися. Найбільш розповсюдженим і надійним видом енергетичного матеріалу є глюкоза. Рекомендується уводити 10–40%-й розчин глюкози. Водночас із глюкозою уводиться інсулін із розрахунку 1 ОД на кожні 5 г глюкози. Жирові емульсії також застосовуються для парентерального харчування. Це інтроліпід (Швеція), ліпофундин (Німеччина). При парентеральному харчуванні дуже важливо уводити солі калію, тому що уведення концентрованих розчинів глюкози в комплексі з амінокислотами спричиняє гіпокаліємію. Тому навіть за відсутності дефіциту слід уводити 3 г хлористого калію на 150 г інфузованої глюкози. Контроль за рівнем калію та інших електролітів у сироватці крові є обов’язковим.
Ізотонічний (0,9%-й) розчин натрію хлориду широко застосовується в клінічній практиці. Однак уведення цього розчину великою кількістю у деяких хворих посилює порушення водного обміну. У цьому розчині тільки концентрація натрію відповідає його вмісту в крові, а концентрація хлору є значно вищою.
Розчин Рінгера. Склад: натрію хлориду — 8,0 г, калію хлориду — 0,075 г, кальцію хлориду — 0,1 г, натрію гідрокарбонату — 0,1 г, бідистильованої води — до 1000 мл.
Розчин Рінгера — Локка. Склад розчину: натрію хлориду — 8,0 г, калію хлориду — 0,2 г, кальцію хлориду — 0,2 г, натрію гідрокарбонату — 0,2 г, глюкози — 1,0 г, бідистильованої води — до 1000 мл.
Розчин Гартмана містить: натрію хлориду — 6,0 г, калію хлориду — 0,3 г, кальцію хлориду — 0,2 г, натрію лактату — 3,1 г, бідистильованої води — 1000 мл.
Лактасол містить: натрію хлориду — 6,2 г, калію хлориду — 0,3 г, кальцію хлориду — 0,16 г, магнію хлориду — 0,1 г, натрію лактату — 3,36 г, натрію гідрокарбонату — 0,3 г, бідистильованої води — до 1000 мл.
Сольовий інфузин ЦОЛІПК. Склад розчину: натрію хлориду — 8,0 г, калію хлориду — 0,2 г, кальцію хлориду — 0,25 г, магнію сульфату — 0,05 г, натрію гідрокарбонату — 0,138 г, бідистильованої води — до 1000 мл.
|