Хронічний лімфолейкоз

Що таке хронічний лімфолейкоз?

Хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) - це доброякісна пухлина з лімфоїдної тканини, основу якої складають морфологічно зрілі лімфоцити. При ХЛЛ зрілі лімфоїдні клітини лімфовузлів і інших лімфоїдних тканин перероджуються в ракові, починають розмножуватися, проникають у кістковий мозок і кров. Ця форма лейкозу зазвичай виникає в літньому віці. Прогресує повільно. Перший симптом захворювання - збільшення лімфовузлів. Інші симптоми - втома, відсутність апетиту, втрата ваги, задишка при фізичному навантаженні, збільшення селезінки і печінки. При відсутності явних симптомів хронічний лімфолейкоз часто діагностується випадково, напр., при виконанні аналізу крові з якоїсь іншої причини. При прогресуванні захворювання з'являється блідість і крапкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках. У рідкісних випадках при злоякісному переродженні лімфоцитів вони проникають у тканину шкіри.

Симптоми хронічного лімфолейкозу

• Збільшення лімфовузлів.
• Відсутність апетиту, втрата ваги.
• Задишка при фізичному навантаженні.
• Відчуття повноти в шлунку.
• Збільшення печінки і селезінки.
• Іноді крапкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках.
• Шкірні захворювання (наприклад, екзема).

Причини хронічного лімфолейкозу

Причини захворювання не з'ясовані. Передбачається, що на виникнення ХЛЛ впливає спадковість. Лейкоз хворіють при злоякісному переродженні клітин, проникають у кістковий мозок і кров.

Лікування хронічного лімфолейкозу

Існує три основних способи лікування хронічного лімфолейкозу. Перший - призначення цитостатиків - ліків, що пригнічують ріст пухлинних клітин. Однак вони впливають і на здорові клітини організму людини, тому їх застосовують у виняткових випадках. Другий - лікування кортикостероїдами. Відбувається швидке, але короткочасне поліпшення стану хворого. При лікуванні кортикостероїдами виникають різні проблеми: тривалий прийом ліків викликає ускладнення, пов'язані з порушеннями обміну речовин, часто виникають різні інфекції. Третій спосіб лікування - опромінення збільшених лімфовузлів, печінки і селезінки. На жаль, всі три можливих методи лікування не гарантують повного одужання хворого лейкозом. Однак при їх застосуванні можна на порівняно тривалий час зупинити прогресування хвороби. Крім того, додатково застосовують антибіотики для лікування різних інфекцій. При погіршенні стану імунної системи іноді видаляють селезінку, призначають гормони, переливання крові.

При хронічному лімфолейкозі самостійно людина нічим не може собі допомогти.

Симптоми хвороби проявляються не завжди. Однак якщо вищеописані симптоми виникли і не проходять тривалий час, необхідно звернутися до лікаря.

Лікар обстежує лімфовузли, печінку і селезінку, зробить аналіз крові. Він направить пацієнта до відділу гематології, де буде проведено дослідження кісткового мозку. Після постановки діагнозу лікар призначить лікування.

Перебіг хвороби

Протягом ХЛЛ може бути різним, проте зазвичай хвороба прогресує повільно. Все більше пухлинних клітин потрапляє у кров і кістковий мозок, де вони порушують утворення нових формених елементів крові. У хворого починається недокрів'я, пухлинні клітини виштовхують певні формені елементи крові. Пізніше порушується функція імунної системи організму, збільшується схильність до аутоімунних захворювань, в результаті яких клітини, що виконують захисну функцію, починають атакувати здорові клітини самого організму. Збільшується селезінка і печінка.

Якщо хто-небудь з членів сім'ї був хворий лімфолейкозом, рекомендується регулярно проходити профілактичні огляди та робити аналіз крові. Чим раніше поставлений діагноз, тим більше імовірність успішного лікування.

Загрузка...