Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 2
З них гостей: 2
І користувачів: 0
Отримання функціональних відбитків з верхньої та нижньої щелеп

Отримання функціональних відбитків з верхньої та нижньої щелеп

Функціональні відбитки та їх класифікація
Для досягнення хорошої фіксації, стабілізації та рівноваги повних знімних зубних протезів необхідно досягти крайового прилягання протеза та створення максимального замикального клапана. Досягнути цих необхідних умов можна за допомогою функціональних відбитків. Функціональним відбитком називається відбиток, який відображає стан тканин протезного ложа під час функції. Родоначальником використання функціональних відбитків вважається Шротт (1864). Метод Шротта не отримав широкого застосування через свою складність, тим більше, що для хорошої фіксації протеза немає необхідності знімати функціональний відбиток із використанням усіх органів ротової порожнини, а достатньо провести кілька функціональних проб. Тому функціональним відбитком вважають відбиток, який отримано індивідуальною ложкою і краї якого сформовано за допомогою спеціальних функціональних проб. У практичній діяльності лікаря стоматолога-ортопедр доцільно користуватися робочою класифікацією відбитків, запропонованою Є.І. Гавриловим (1985)

Методика отримання функціональних відбитків
Основною метою даного етапу лікування повної відсутності зубів на щелепах є, безумовно, створення кругового замикаючого клапана, який буде забезпечувати добру фіксацію протеза. Цієї мети можна досягнути використанням індивідуальних ложок, способи виготовлення яких описані раніше, та методиками оформлення функціональних країв відбитка. Формування функціонального краю ложки можливо за наступними методиками. За допомогою пасивних рухів, шляхом функціональних проб та за допомогою власне функціональних рухів. Метод оформлення функціонального краю ложки розробив вперше Шротт. За допомогою пасивних рухів лікар проводить сам оформлення функціонального краю ложки. Але лікарю важко оптимально підібрати розмах рухів для кожного хворого. Ця методика досить суб’єктивна, а значить і в певній мірі неточна.
Недосконалість методики з використанням пасивних рухів для оформлення функціонального краю ложки побудило вчених шукати інший шлях вирішення цього питання. Слід нагадати таких вчених як Фіш, Слек, Свенсон. А також роботи Гербста, який в 1957 році описав повний комплекс проб для формування країв індивідуальної ложки та функціонального відбитку. Гербст врахував те, щоб кожна функціональна проба включала в себе рухи губ, язика, акт ковтання, відкривання рота. Він доказав, що за допомогою функціональних проб, цілеспрямованого оформлення країв індивідуальної ложки та майбутнього функціонального відбитку можна створити круговий замикаючий клапан.

Методики отримання компресійних відбитків
Згідно з класифікацією Є.І.Гаврилова другою великою групою методів отримання відбитків є методи, в яких використовуються різні ступені відтискання слизової оболонки. Зокрема, розрізняють розвантажувальні та компресійні відбитки. Перші отримують без тиску або з мінімальним тиском індивідуальної ложки з відбитковим матеріалом на тканини протезного ложа. Другі розраховані, в першу чергу, на використання податливості слизової оболонки порожнини рота, тому їх знімають з використання значних силових зусиль.
Використання для зняття відбитків розвантажувального або компресійного методу викликає значні дискусії серед вчених стоматологів-ортопедів. Так, К.Румпель, Шпренг, Гойпл вважають, що слизова оболонка порожнини рота має знаходитись в анатомічних умовах як при знятті відбитку, так і при користуванні протезом. Вони вважають доцільним знімати компресійні відбитки. Їм суперечать Кемені, Вільд, які вважають, що протези, які виготовлені по компресійним відбиткам створюють постійний тиск на тканини протезного ложа, що спричиняє їх атрофію. Наступна група вчених Д.І.Бетельман, І.М.Оксман не віддають переваги ні одному із методів отримання функціонального відбитку, а вважають, що вибір повністю залежить від умов порожнини рота. Розвантажувальні відбитки, за їх думкою, показано знімати при малорухливій слизовій оболонці, а під тиском або компресійні використовувати при податливій слизовій оболонці.
Розвантажувальні відбитки можна отримати індивідуальними ложками з отворами, які спеціально створені для виходу відбиткової маси.
В якості відбиткових мас необхідно використовувати маси, які володіють доброю текучістю, еластичністю. Краще підходять силіконові маси, які відповідають цим вимогам.
Компресійний відбиток знімають під постійним тиском, який забезпечує стискання судин слизової оболонки твердого піднебіння.
Ефективність використання розвантажувального або компресійного відбитку необхідно оцінювати з таких позицій: вплив на слизову оболонку порожнини рота та фіксацію протеза, а також вплив на протікання атрофічних процесів в альвеолярних паростках та кістках лицевого скелету.

Категорія: Стоматологія | Переглядів: 7411 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини