Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 2
З них гостей: 2
І користувачів: 0
Клініко-біологічні основи протезування беззубих щелеп

Клініко-біологічні основи протезування беззубих щелеп

Наукове розуміння сутності даної патології має ґрунтуватися на вироблений наукою ряд методологічних принципів, одним з яких є принцип структурності - визнання закономірного єдності структурно-функціональних змін у всіх стадіях патологічного процесу. 

В літературі є багато робіт, присвячених дослідженню змін кісток черепа, связганных з порушенням розвитку жувального апарату і функції жування (В.  П.  Філатов, 1940; Ст.  Ст.  Бунак, 1964, 1966; Б.  А.  Никитине, 1964, 1966; В.  І.  Урисон, 1962, 1969; Korkhaus, 1939, 1957; Rodgers і Applbaum, 1941, та ін). 

Встановлено, що діяльність жувальних м'язів впливає на ріст нижньої щелепи та інших кісток лицьового черепа, регулює темпи зростання оточуючих очну ямку і носову порожнину кісткових утворень і бічних стінок мозкового черепа.  Таким чином, порушення функції жування може викликати значні перетворення форми і будови черепних кісток.  При повній втраті зубів атрофічні процеси твердих і м'яких тканин поряд з різким ослабленням тонусу жувальної і мімічної мускулатури створюють вигляд старечого обличчя. 

Успіх відновного ортопедичного лікування при втраті всіх зубів може бути забезпечений не тільки при суворому обліку наявних змін щелепно-лицьової області, а головним чином на основі тих закономірностей, за якими ці зміни відбуваються.  З цієї точки зору, великої уваги заслуговують дослідження про взаємозалежних і функціональних закономірності будови зубо-щелепної системи та черепа в цілому.  Важливе значення тут набуває дослідження морфологічного еквівалента функції.  Тому винятковий інтерес викликають ті роботи, в яких не тільки біологічних, але і з фізико-математичних позицій наведено дані про вплив жувального апарату на формоутворення черепа людини (М.  І.  Урысон.  1962; Б.  Т.  Чорних, С.  В.  Хмелевський, 1965; Eisfeld, 1957; Faber, 1960, і ін). 

У цих роботах знайшов віддзеркалення принцип еволюціонізму - визнання еволюції живих систем, в ході яких удосконалювалися, змінювалися і розвивалися під впливом зовнішнього середовища адаптаційні механізми, за допомогою яких організм виробляв свої пристосувальні можливості і закріплював їх у спадковості.  У цьому зв'язку винятково важливе значення має антропологічний підхід до морфології людини (і зокрема до будови зубо-щелепної системи та черепа в цілому). 
Категорія: Стоматологія | Переглядів: 1047 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини