застосовують гормональні засоби або препарати, які блокують гормональні рецептори чи впливають на синтез гормонів у організмі. Таке лікування має назву гормонотерапії.
Останнім часом з’явилися препарати, які діють безпосередньо на ту чи іншу мішень пухлинної клітини, здебільшого на рецептори тирозинкіназ, факторів росту тощо. Такі препарати отримали назву таргетних.
В деяких випадках ефективними є препарати імунної дії, такі як інтерферони, інтерлейкіни і т.і.. лікування препаратами імунної дії отримало назму імунотерапії.
Медикаментозне лікування, так само як хірургічне та променеве може застосовуватися як у самостійному варіанті, так і в комплексному поєднані з вище зазначеними. Сучасні схеми поліхіміотерапії можуть забезпечити ефект радикальної терапії при деяких пухлинах (хоріонкарцинома, хвороба Ходжкіна).
Класифікація, основні групи та механізм дії протипухлинних хіміопрепаратів
За механізмом дії протипухлинні препарати ділять на групи:
- алкілюючі препарати;
- антиметаболіти;
- антибіотики;
- рослинні алкалоїди;
- інші.
Алкілюючі препарати реагують з ДНК, мають цитостатичну дію, використовуються не лише у якості протипухлинних засобів а і імунодепресантів. До них відносяться циклофосфамід, іфосфамід, сарколізин, похідні платини та нітрозо сечовини та інші.
Антиметаболіти являють собою речовини, що схожі за хімічною структурою до природних продуктів внутріклітинного обміну. Антиметаболіти інгібують або припиняють фізіологічні реакції за участю метаболітів, порушуючи синтез пуринів, пірімідину, тимидінової кислоти тощо. Представниками антиметаболітів є такі давно відомі препарати, як метотрексат, 5-фторурацил, фторафур, меркаптопурин та такі нові препарати як гемцитабін, капецитабін, томудекс т.і..
Протипухлинні антибіотики – представляють собою продукти життєдіяльності деяких
грибів. Вони подвляють синтез нуклеїнових кислот, діючи на рівні матриці ДНК. Створюють з ДНК комплекси, що перешкоджають дії ферментів. Представниками протипухлинних антибіотиків є доксорубіцин, епірубіцин, мітоміцин С, блеоміцин, актиноміцин та інші.
Препарати рослинного походження отримані із барвінка рожевого (вінбластин, вінкристин, навельбін, віндезин), пізньоцвіту (колхамін), подофіллотоксину (етопозид),чагарника
Camtotheca (іринотекан, топотекан), кори тихоокеанського (таксол) та європейського тису (таксотер)рослинні алкалоїди мають різний механізм дії. Так, наприклад, таксани (таксол, таксо тер)
блокують процес поділу клітин, затримуючийого у фазах пре мітозу та мітозу.
До групи інших препаратів належить, наприклад, мітоксантрон, синтетичний препарат, що
за механізмом дії подібний до дії антрациклінів (доксорубіцину), похідні метилгідразину (дакарбазіин, рокарбазин), тощо.
До таргетних препаратів належать герцептин, сорафеніб, іпілімумаб, авастин та інші.
Джерела одержання крові
