Механізми зміщення відломків щелеп

Розрізняють:

1. Зміщення уламків під кутом – уламки утворюють кут різних розмірів.

2. Бокове зміщення.

3. Зміщення по довжині (уламки заходять один на одного або зміщені уламки віддаляються один від одного).

4. Зміщення по периферії – при ротації одного чи обох уламків.

В залежності від площини - зміщення уламків відбуваються у вертикальній та горизонтальній площині (сагітальній, трансверзальній), а також виділяють комбіновані зміщення.

В залежності від механізму виникнення - зміщення буває первинним або вторинним. Первинне зміщення відбувається в момент травми. Це заміщення є результатом дії живої сили травмуючого фактора та її напрямку, а також еластичної ретракції м’язів, які скорочуються услід за переломом і під впливом тяжіння уламків. Еластична ретракція м’язів обумовлена припиненням натягу м’язів через наближення місць їх прикріплення.

Первинне зміщення – зворотнє. Вторинне зміщення пов’язане з рефлекторним скороченням м’язів, яке обумовлено виникненням патологічної імпульсації в ділянці перелому. Дія травмуючого фактора та первинне зміщення уламків при переломах спричиняє руйнування м’яких тканин, судин та нервів. Утворюється вогнище асептичного запалення, а за умови відкритого перелому і септичного запалення. Виникає - гематома. Утворюються гострі краї уламків щелеп. Розвиток цих явищ спричиняє подразнення рецепторів в ділянці перелому і формування патологічної імпульсації, на яку центральна нервова система реагує сигналами про скорочення м’язів. Таким чином рефлекторне скорочення м’язів виникає вторинно, в зв’язку з подразненням рецепторів ділянки перелому. При тривалому подразненні рефлекторне скорочення м’язів може перейти в стійку м’язеву контрактуру.

Говорячи про біомеханічні засади зміщення уламків щелеп, то тут необхідно враховувати наступні обставини. Нижня щелепа як непарна кістка з двома суглобовими паростками представляє собою два важеля 3-го роду з точками опори в суглобових ямках скроневої кістки. Плечі важелів з’єднані між собою в підборідковій ділянці. Рухи нижньої щелепи здійснюються двома антагонуючими групами м’язів, що піднімають її та опускають. М’язи, що піднимають нижню щелпу від місця їх прикріплення на нижній щелепі до суглобової голівки (точка опори) утворюють більш коротке плече важеля, ніж група м’язів, що опускають нижню щелепу. Останні від підборідкової ділянки до суглоба утворюють більш довге плече. Дія м’язів першої групи більш потужна, ніж м’язів другої групи, тому що їх поперечний перетин значно більший. Дія обох груп м’язів урівноважує положення щелепи. Але така рівновага можлива лише за умови цілісності нижньої щелепи. При порушенні цілісності нижньощелепної дуги утворюється два кісткових фрагмента и два окремих важеля, що призводить до порушення фізіологічної рівноваги м’язів та синхронності їх дії.

При повних переломах тіла та гілки нижньої щелепи на кожний з відломків діє ізольована група мязів. Патологічні умови тяги приводять до того, що в залежності від локалізації перелому відломки щелепи зміщуються у різних напрямках.