Методи лікування гіпертиреозу - Ендокринологія - Медичний словник та медична термінологія (Медицина)

Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 8
З них гостей: 8
І користувачів: 0
Методи лікування гіпертиреозу

Методи лікування гіпертиреозу

 

Гіпертиреоз — синдром підвищеної гормональної функції щитовидної залози. Цей стан формується при різних захворюваннях. Поширеність гіпотиреозу становить близько 1% від усього населення. Частіше хворіють жінки молодого та похилого віку.

Лікування гіпертиреозу залежить від його причин, тяжкості, ускладнень, обсягу щитовидної залози, супутніх хвороб. Метою терапії є усунення скарг, нормалізація лабораторних показників, усунення наслідків патології щитовидної залози.

Ступінь тяжкості і причини гіпертиреозу
Гіпертиреоз можуть викликати ендемічні, аутоімунні, пухлинні процеси. Найчастіша причина цього синдрому — дифузний токсичний зоб. В Росії має велику поширеність і автономія вузлів щитовидної залози, пов'язана з тривалим періодом йодного дефіциту.

Тяжкість гіпертиреозу визначається за клінічними проявами, а не за рівнем гормонів у крові. Одні і ті ж значення ТТГ, Т4, Т3 у різних пацієнтів можуть по-різному позначатися на самопочутті.

Тяжкість гіпертиреозу класифікують за ступенями:

  • легка (незначна втрата маси тіла, тахікардія до 100 ударів в хвилину);
  • середня (втрата 5-10 кг ваги, пульс 100-120 ударів в хвилину, екстрасистолія);
  • важка (сильна втрата маси тіла, миготлива аритмія або пульс 120 в хвилину).

Легкий, середньоважкий гіпертиреоз можна лікувати в амбулаторних умовах, а важка форма захворювання обов'язково вимагає госпіталізації.

Якщо у пацієнта легке підвищення функції щитовидної залози, то іноді можна обійтися без специфічної терапії. Більш серйозні форми гіпертиреозу рекомендується лікувати тиреостатиками, хірургічним або радіоізотопного методами.

Народні рецепти лікування даного синдрому не визнаються офіційно медициною. Багато засоби (біологічно активні добавки до їжі, трави) можуть нашкодити пацієнту. Народні методи особливо небезпечні у літніх пацієнтів, вагітних і неповнолітніх.

Методи лікування захворювання
Лікування захворювань щитовидної залози проводить ендокринолог, лікар загальної практики або терапевт.

Методи офіційної медицини:

  • спостереження;
  • консервативна терапія;
  • хірургічне втручання;
  • лікування радіоактивним йодом.

Кожна методика має свою область застосування. Спостереження показано при субклінічному або легкому транзиторному гіпертиреозі.

Консервативна терапія ефективна в ряді випадків при дифузному токсичному зобі. Вона може допомогти при деструктивному тиреоїдиті з підвищенням рівня гормонів (гострий і підгострий тиреоїдит, індукований йодом тиреотоксикоз). Консервативне лікування гіпертиреозу використовують і для підготовки хворого до радикальних методів впливу.

Хірургічне втручання — це відповідна тактика при рецидивуючому дифузному токсичному зобі, вузловому токсичному зобі. Ці стани можуть бути показанням для проведення радіоізотопного лікування.

Спостереження
Тільки регулярне відвідування і обстеження показане при початкових формах гіпотиреозу. Субклінічна ступінь захворювання не має жодних симптомів. Пацієнтам потрібно здавати гормони 1 раз в 6 місяців. При негативній динаміці може знадобитися терапія.

Легкий тгипертиреоз не вимагає лікування, якщо він викликаний:

  • вагітністю;
  • аутоімунним тиреоїдитом;
  • підгострим тиреоїдитом.

Таке підвищення рівня гормонів є тимчасовим станом. Якщо у пацієнта немає поганого самопочуття, то консервативного і радикального лікування не призначають.

Навіть у таких легких випадках гіпертиреозу слід відмовитися від народних рецептів. Спостереження в лікувальних установах — обов'язкова умова збереження здоров'я.

Консервативна тактика
Таблетки для лікування підвищеної функції щитовидної залози — це тиреостатики. Ці препарати блокують синтез гормонів в тиреоцитах. Їх дія тимчасове, тобто після відміни препарату функція щитовидної залози відновлюється.

Основні тиреостатики — пропілтіоурацил і тіамазол. Перший препарат може бути рекомендований під час вагітності для лікування гіпертиреозу.

Схеми лікування тиреостатиками підбираються індивідуально. Зазвичай початкова добова доза відносно велика. Далі її поступово знижують до підтримуючої.

У ряді випадків гіпертиреоз лікують за принципом «блокуй — замещай», тобто поєднуючи тиреостатики і синтетичні аналоги гормонів щитовидної залози.

Ефективність лікування контролюють за аналізами крові на Т4, а також Т3 і ТТГ. Перші результати можуть бути помітні через три тижні.

Тиреостатики — серйозні препарати, які можуть мати побічні ефекти. Щоб уникнути розвитку ускладнень, необхідно регулярно здавати клінічний аналіз крові і відвідувати ендокринолога.

Крім препаратів, що блокують синтез гормонів, гіпертиреоз лікують і допоміжними засобами. Для нормалізації ритму серця призначають бета-блокатори адренорецепторів. Для корекції психологічного стану можуть бути рекомендовані заспокійливі, седативні, антидепресанти. Народні рецепти від безсоння та нервозність з валеріаною, хмелем, пустирником можуть бути корисні багатьом пацієнтам.

Крім того, всім хворим призначають збалансовану дієту і охоронний режим. Харчування повинно бути висококалорійним, щадним для шлунка, різноманітним. Виключають легкозасвоювані вуглеводи, так як є ризик вторинного цукрового діабету.

Радикальне лікування
Операція при гіпертиреозі — це засіб прибрати велику частину або всю тканину щитовидної залози. Резекція, тобто часткове видалення переноситься легше, але може призвести до повторного підвищення рівня гормонів в крові. До рецидивів схили і ендемічні, і аутоімунні процеси в щитовидній залозі.

Покази для операції:

  • функціонуючий сайт щитовидної залози;
  • рецидив дифузного токсичного зоба;
  • непереносимість тиреостатиків.

Протипоказано втручання при гіпертиреозі. Для корекції гормонального статусу перед радикальним лікуванням проводиться курс тиреостатиків.

Якщо ця умова не дотримана, то вкрай високий ризик важкого наслідки — тиреотоксичного кризу. Ускладненням операції може бути пошкодження паращитовидних залоз, зворотних нервів, зв'язок та ін.

Після операції потрібно спостереження у хірургів і ендокринологів. Близько 2-3 тижнів після втручання зберігається тимчасова непрацездатність.

Хірургічної травми і цих наслідків немає при радиоизотопном лікуванні. Така терапія передбачає введення в організм радіоактивного йоду. Ізотоп накопичується в тиреоцитах і руйнує їх.

Доза радіоактивного препарату залежить від об'єму щитовидної залози. Цей метод використовується тільки в спеціалізованих установах, так як вимагає особливої підготовки і захисту медичного персоналу.

Не можна проводити таке лікування гіпертиреозу вагітним, дітям, хворим з ендокринною офтальмопатией і великим обсягом зобу.

Результатом будь-якого радикального лікування може стати гіпотиреоз. Цей стан вимагає надалі довічної замісної гормональної терапії. Гіпотиреоз — не ускладнення, а мета лікування. Його легко контролювати і коректувати.

Категорія: Ендокринологія | Переглядів: 625 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини