Неінгаляційний наркоз

Сьогодні існує багато препаратів для внутрішньовенного наркозу. Їх підрозділяють за кількома групами:

1. Похідні барбітурової кислоти — гексенал, тіопентал-натрій; випускаються в ампулах, у вигляді порошку; перед застосуванням їх треба розводити.

Відмітимо, що при вживанні цих препаратів немає фази збудження, хворі швидко заспокоюються. Але слід пам’ятати, що ці речовини є сильними наркотиками, проте їх анальгетична дія не значна. Вони також пригнічують дихальний центр, тому їх не можна застосовувати за відсутності апаратів для керованого дихання.

2. Стероїдні анестетики — це альтезин, віадрил. Вони не спричиняють токсичної дії на печінку, легко переносяться хворими, поєднуються з усіма інгаляційними і неінгаляційними анестетиками, але мають слабку анальгезуючу дію.

3. Пропанідид (сомбревін) — це пропіловий ефір фенілоцтової кислоти. Швидко настає сон, але триває анестезія 3–5 хв. Пропанідид треба обережно застосовувати у хворих з алергією, бо його уведення може спричинити анафілактичний шок.

4. Кетамін (кеталар, каліпсол) — похідне циклогексану: наркоз швидко настає і триває протягом 30–40 хв. Наркоз відбувається за першим рівнем ІІІ стадії наркозу. Іноді він може спричинити судоми, тому не можна його запроваджувати у хворих на епілепсію, а також при психомоторному збудженні.

5. Етомідат (раденнаркон) — наркоз настає швидко і триває протягом 10 хв, інколи спричиняє судомні посмикування окремих м’язів. Добрий ефект виявляє при комбінації з іншими анестетиками.

6. Натрію оксибутират (ГОМК) має слабку анальгетичну дію, наркоз настає через 10–15 хв після уведення і триває впродовж 2–4 год. Його не можна застосовувати при міастенії.