Вивих

Прийнято вважати, що відбувається вивих тієї кістки, суглобова поверхня якої розташовується дистальніше відносно інших кісток, які беруть участь у формуванні даного суглоба. Виняток становлять вивихи хребців, у даному випадку вважається, що зміщується верхній хребець відносно нижнього.

Розрізняють природжені вивихи, що виникають під час утробного життя плода, і набуті, що розвиваються в результаті травми (травматичний вивих) чи патологічного процесу в ділянці суглоба (патологічний вивих). Набуті травматичні вивихи спостерігаються в 80–90 % випадків.

Патологічна картина — вивих супроводжується розривами капсули суглоба, зв’язкового апарату, сухожилків, нервів і крупних судин тощо.

Клінічна картина. Опитування потерпілого дозволяє з’ясувати обставини, за яких сталася травма, механізм ушкодження, наявність болів у суглобі, що підсилюються під час руху.

Оніміння кінцівки відбувається при стисненні нерва. Відмічається деформація у суглобі. Рентгенологічно підтверджується діагноз вивиху.

Лікування. Потерпілому слід подати невідкладну кваліфіковану допомогу: накласти транспортну шину чи фіксуючу пов’язку, дати болезаспокійливі засоби і негайно направити до стаціонару. Вправлення відбувається легше і результати кращі, якщо воно проводиться першими годинами після травми. 2–5-денні вивихи вправляються важко, а через 3–4 тиж часто потребують оперативного втручання.

Вправлення вивихів обов’язково має проводитися під знеболюванням. Необхідною умовою для швидкого вправлення вивиху є повне розслаблення м’язів, що досягається повним знеболюванням. Застосування грубої фізичної сили призводить до додаткових ушкоджень капсули суглоба і розвитку рецидивів вивиху (звичний вивих), що найчастіше спостерігаються у плечовому і нижньощелепному суглобах.

Для відновлення нормальних анатомічних співвідношень у суглобі застосовують декілька методів вправлення вивихів, які грунтуються на розслабленні м’язів ділянки суглоба, і вправлення вивихнутої суглобової поверхні із застосуванням ряду рухів, характерних для кожного суглоба. В ушкодженому суглобі вони ніби повторюють у зворотному порядку рухи, що відбуваються під час вивиху. Метод Кохера складається з 4 етапів:

1. Згинання ушкодженої руки в ліктьовому суглобі з приведенням плеча до тулуба.

2. Руку витягують донизу з одночасною ротацією плеча.

3–4. Руку піднімають угору і водночас провадять ротацію плеча з наступним закиданням кисті на здорове плече.

Метод Джанелідзе заснований на фізіологічному розслабленні м’язів внаслідок втомлення потерпілої кінцівки вагою.

Одразу ж після вправлення роблять контрольний рентгенівський знімок. Кінцівку фіксують на 6–10 дн у функціонально вигідному положенні пов’язкою чи витягненням і надалі проводять комплексну ЛФК.

Патологічні вивихи є результатом деструктивних патологічних процесів, шо призводять до руйнування капсули і зв’язок (туберкульоз, пухлина тощо).