Операція лапароскопія

Якщо раніше хірургічні операції проводилися з обов'язковим розкриттям хворого, то зараз сучасні технології дозволяють хірургові проводити які-небудь маніпуляції через маленькі(не більше 2 см в діаметрі) отвори. Такий вид операції називається лапароскопія.

Зазвичай вона проводиться на органах тазу або очеревинної області. Основним інструментом хірурга в цьому випадку стає не традиційний скальпель, а спеціальне устаткування - лапараскоп. Апарат є трубочкою, що містить цілу систему лінз і камеру з підсвічуванням.

З моменту появи першого лапараскопа пройшло трохи часу, але вже зараз його обладнали камерою високої чіткості, що дуже допомагає хірургам краще розглянути орган і наявну на нім патологію.

Завдяки тому, що операція лапароскопія не вимагає великих надрізів шкіри, ризик розвитку гнійної інфекції зведений до мінімуму. Знизилася також небезпека травмувати пацієнта.

Підготовка пацієнта до лапароскопічного оперативного втручання практично не відрізняється від підготовки до звичайної порожнинної операції. Напередодні медсестра дає інструкції пацієнтові по підготовці кишечника, виконує комплекс заходів по профілактиці тромбоемболічних ускладнень, забезпечує компресію вен нижніх кінцівок шляхом обмотування їх або спеціальним пристосуванням, або еластичним бинтом. Лікар призначає профілактику антибіотичними засобами.

Підготовка операційної теж ніяких особливих заходів не передбачає. Операційна медсестра готує стандартний набір хірурга, коагуляційні затиски і сам лапараскоп. Оскільки операція лапароскопія відноситься до складної, її повинен проводити досвідчений хірург, що має високу кваліфікацію.

Після наркозу(місцевого або загального) хірург робить надріз, не більше 1 см в діаметрі, через який вводить троакар. Традиційно при операціях в черевній порожнині, робиться не більше чотирьох отворів. Зазвичай, черевну порожнину пацієнта накачують вуглекислим газом(неначе надувають) для того, щоб хірург міг спокійно проводити операцію, не турбуючись за цілісність інших органів і тканин.

Завдяки тому, що розріз робиться дуже маленький, знижується небезпека сильно травмувати пацієнта. Зменшується також час вимушеного перебування хворого в стаціонарі. Після відходження від наркозу у прооперованого не виникне больових відчуттів, а після загоєння отворів не залишиться ні шрамів, ні рубців.

Безперечною перевагою операції лапароскопії є те, що хірург може розглянути оперований орган в деталях, адже сучасна камера приладу дає збільшення більш ніж в 35 разів, а гнучка оптика допомагає розглянути орган з різних кутів і під різними ракурсами.

Але, як і у усіх нововведень, у цієї методики є свої недоліки. В основному вони торкаються кваліфікації хірурга. Оскільки лапароскопія повністю інструментальна операція і руки хірурга не торкаються органів, то втрачається тактильна чутливість, яка потрібна для діагностики пухлин та ін.

Ще одним мінусом можна вважати повну відсутність у хірурга відчуттів, з якою силою він діє на тканину затиском, що досить часто призводить до травм. Крім того, обмежується діапазон можливих рухів, через що хірург втрачає спритність.

Проте операція лапароскопії поступово замінює стандартну порожнинну операцію. Такі хірургічні втручання набагато легше переносяться пацієнтами із-за невеликого раневого поля і пониженого ризику занесення в рану інфекцій. Реабілітація хворого не триває більше тижня. У окремих випадках з ускладненнями - не більше двох тижнів.