Синдром Штейна-Левенталя

Вперше полікістоз яєчників почали вивчати наприкінці дев'ятнадцятого століття. У 1935 році синдром був описаний американськими вченими Н. Штейном і М. Левенталем.

Як часто зустрічається полікістоз яєчників
Поликистозная дегенерація яєчників зустрічається у 1,5–3% всіх пацієнток з гінекологічними проблемами. До 15% жінок у репродуктивному віці стикаються з цією патологією. Двостороння дегенерація яєчників є однією з основних причин проблем з зачаттям. На його частку припадає близько 65% випадків гормонального безпліддя у жінок.

Зазвичай синдром Штейна-Левенталя розвивається в молодому віці. Більшості пацієнток діагноз встановлюють в 20-30 років. Перші ознаки захворювання помітні і в більш юному віці (після становлення менструальної функції).

Механізм розвитку синдрому
Поликистозная дегенерація яєчників – це особливий патологічний процес. Яєчники збільшуються в розмірах. Їх капсула набуває велику товщину і щільність. Внутрішній об'єм яєчників заповнюють незрілі фолікули (2-9 мм в діаметрі). Це відбувається з-за того, що порушується нормальне дозрівання яйцеклітин. Фолікули не досягають розмірів домінантних і зупиняються у розвитку. Овуляції припиняються. Відсутні і тимчасові ендокринні залози – жовті тіла, характерні для другої половини менструального циклу.

Поликистозная дегенерація розвивається на тлі тривалих гормональних порушень. У здоровому організмі яєчники функціонують під дією циклічних змін рівня гонадотропінів гіпофіза. Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) змушує дозрівати яйцеклітини. Лютеїнізуючий (ЛГ) стимулює овуляцію. Під дією цих факторів в яєчниках йде синтез стероїдів (і естрогенів і андрогенів).

У жінок з синдромом Штейна-Левенталя порушена вироблення статевих стероїдів. Рівновага зсувається в бік чоловічих гормонів (тестостерону та інших). Жіночих естрогенів, навпаки, стає відносно мало.

Ці зміни негативно впливають за принципом зворотного зв'язку на гіпоталамо-гіпофізарну область головного мозку. Циклічні зміни синтезу ЛГ та ФСГ зменшуються. Гонадотропіни починають виділятися за чоловічим типом – в одному кількості весь місяць. Концентрація ЛГ сильно зростає.

Причини синдрому Штейна-Левенталя досі неясні. В даний час припускають, що поликистозная дегенерація – це одна з хворобливих реакцій організму на багато негативні фактори.

Що може спровокувати захворювання?

На першому місці стоять генетичні причини. Вважається, що успадковується інсулінорезистентність у рамках метаболічного синдрому. Печінка, м'язів, підшкірно-жирова клітковина та інші тканини мають мало відповідних рецепторів. Підшлунковій залозі доводиться синтезувати надлишок інсуліну, щоб підтримувати вуглеводний обмін в нормі. Велика кількість цього гормону порушує роботу яєчників (підвищує вироблення андрогенів замість естрогенів).

В рамках метаболічного синдрому успадковується схильність не тільки до полікістоз яєчників, але і до ожиріння, цукрового діабету 2 типу, гіпертонії і т. д.

Інші ймовірні причини синдрому Штейна-Левенталя:

• захворювання ендокринних залоз (щитовидної, надниркових залоз, гіпофіза);
• гінекологічні захворювання (фіброма матки та ін);
• фізичні та емоційні стреси.

Найбільш типовим є поява перших ознак захворювання в підлітковому віці. Вже з моменту першої менструації в організмі дівчини запускаються патологічні зміни. Чим довше пацієнтка залишається без лікування, тим більше серйозну перебудову переживає структура яєчників. До моменту, коли молода жінка починає замислюватися про дитину (у віці 20-30 років), овуляторні цикли практично припиняються і зачаття вельми проблематично. Саме тоді пацієнтка починає обстеження з приводу безпліддя, і їй встановлюють діагноз синдрому Штейна-Левенталя.

Клінічна картина захворювання
У пацієнток з полікістозом яєчників може бути мало скарг. Жінки рідко звертаються до лікаря з іншими ознаками хвороби, крім безпліддя.

Насправді, клінічна картина синдрому Штейна-Левенталя включає безліч симптомів.

По-перше, у жінок спостерігається гірсутизм – надлишковий ріст волосся на обличчі і тілі за чоловічим типом. Найбільш характерна зайва «рослинність» на підборідді, над верхньою губою, навколо ареоли молочної залози і на середній лінії живота.

По-друге, відзначається висока активність сальних залоз. На шкірі обличчя, спини, грудей можуть бути вугри і рубці після них.

Крім того, велика частина пацієнток з синдромом Штейна-Левенталя стикаються із зайвою вагою. Ожиріння посилює захворювання, збільшує ризик безпліддя. Зазвичай жирова тканина особливо активно відкладається в області живота.

У перші роки захворювання менструальні цикли у пацієнток регулярні. В подальшому може розвиватися їх порушення за типом олигоменореи. Менструації стають рідкісними. Іноді затримки досягають декількох місяців.

Діагностика синдрому
Для діагностики полікістозу яєчників використовують ультразвукову діагностику, аналізи крові, гінекологічні дослідження. Враховують і скарги пацієнтки, її спадковість і статура.

Обстеження найчастіше призначає гінеколог або ендокринолог.

На УЗД малого тазу при синдромі Штейна-Левенталя виявляють:

• двостороннє збільшення яєчників (у 2-3 рази і більше);
• множинні кісти (до 8-9 мм);
• відсутність ознак овуляції (домінантний фолікул, жовте тіло).

В аналізах крові частіше виявляють високий рівень ЛГ. Співвідношення гонадотропінів змінюється. Концентрація ФСГ щодо знижується (ЛГ/ФСГ більше 3).

Рівень андрогенів в крові при синдромі Штейна-Левенталя кілька підвищено. Спостерігається збільшення концентрації андростендіону, тестостерону, дегидростерона.

Гінекологи оцінюють базальну температуру і кольпоцитограмму. У пацієнток спостерігається відсутність характерних циклічних змін по фазах.

Загрузка...