Припасування жорстких індивідуальних ложок на верхню та нижню щелепи

Готову індивідуальну ложку, яка виготовлена одним із методів необхідно спеціально підготувати. Необхідно звільнити вуздечку нижньої губи, язика, бокові складки слизової, створюючи тим самим виїмки по краю ложки. Крім того краї ложки вкорочуються так, щоб вони не доходили 2 мм до перехідної складки. Слизові горбики покриваються ложкою частково або повністю в залежності від його стану. Після проведення цих обов’язкових маніпуляцій приступають до припасовки ложки за допомогою проб Гербста.

При першій пробі хворого просять щироко відкрити рот та провести акт ковтання. Якщо ложка скидається при ковтанні, необхідно вкоротити її край від місця позаду слизового горбика до щелепово-під’язикової лінії. Після цього хворого просять помалу відкривати рот. Якщо ложка при цьому піднімається ззаду, її необхідно вкоротити на ділянці від горбиків до місця, де пізніше в базисі буде розміщуватися другий моляр. Необхідно дотримуватися правила: ніколи не залишати повністю відкритими слизові горбики. Якщо піднімається передня частина ложки, то її вкорочують в ділянці між кликами.

Суть другої проби заключається у проведенні язиком по червоній облямівці нижньої губи, якщо ложка піднімається, то її вкорочують по краю, який проходить вздовж щелеповоо-під’язикової лінії.

При третій пробі хворому пропонується доторкнутися кінчиком язика до щоки при напівзакритому роті. Ділянка, яку необхідно вкоротити знаходиться на відстані 1 см від середньої лінії на під’язиковому краї ложки. При рухах язика вліво вкорочення може бути справа, а при рухах язика вправо - навпаки.

Четверта проба заключається у висуненні язика у напрямку до кінчика носа, вкороченню підлягає ділянка ложки, яка розміщена біля вуздечки язика.

П’ята проба визначає активні рухи мімічної мускулатури, складання губ трубочкою. Якщо ложка при цьому піднімається, то її необхідно ще раз вкоротити по зовнішньому краю між іклами. Всі рухи мають здійснюватися самими пацієнтами. Контроль за індивідуальною ложкою здійснюють легким надавлюванням на неї, після чого вона повертається на протезне ложе. Гострі краї ложки, які утворилися після її вкорочування зашліфовують і полірують.

Особливу увагу надають формуванню замикаючого клапану під’язикової ділянки. Для цього на внутрішній край ложки в ділянці премолярів формують валик товщиною 8-10 мм, який попередньо розігрівають. Хворий виконує рухи язиком як при пробі 3. Валик має заповнити простір між під’язиковою залозою та нижнім краєм альвеолярного паростка.

Індивідуальну ложку на верхню щелепу, виготовлену за одним із способів спочатку необхідно попередньо припасувати. Маніпуляції повторюються так само як на нижній щелепі, що стосується  звільнення вуздечки верхньої губи, бокових складок слизової, її вкорочують, де необхідно, край ложки, щоб вона не доходила 2-3 мм до перехідної складки. Предметом особливої уваги має бути топографія лінії А та її співвідношення з індивідуальною ложкою.

Прийнято, що індивідуальна ложка має перекривати лінію А на  твердому піднебінні на 1-2 мм. Після чого краї ложки окантовують ортопедичним коректором "Ортокор”, який попередньо нарізають смужками та розігрівають у гарячій воді. Ортокор накладають на краї ложки так, щоб він продовжував її, а в місці контакту з лінією А ортокор наклеюють на внутрішню поверхню ложки для того, щоб віддавити м’які тканини цієї ділянки.

Після проведення всіх підготовчих маніпуляцій приступають до припасовки індивідуальної ложки на верхній щелепі за допомогою проб Гербста.

Перша проба заключається у широкому відкриванні рота. Якщо ложка при цьому зміщується, то її необхідно вкоротити по краю, який контактує з верхньощелеповими горбами та місцем уявного розміщення молярів.

При другій пробі хворому пропонують засмоктування щік. Якщо при цьому ложка зміщується, то її необхідно вкоротити в ділянці щічних складок. 

При третій пробі хворі витягують губи в трубочку. Зміщення ложки з протезного ложа вказує на те, що її необхідно вкоротити у фронтальному відділі.

Необхідно пояснити, що використання ортокору для окантування індивідуальних ложок нижньої та верхньої щелеп під час проведення проб Гербста значно пришвидшує процес формування функціонального краю ложки. В місцях, де край ложки чинить тиск на підлеглі тканини ортокор зміщується з края ложки. В такому випадку ортокор в тому місці відвертають, а край ложки вкорочують. Проводячи одну за одною такі маніпуляції кінцеве функціональне оформлення країв ложки не викликає труднощів.

Проби Гербста ефективні у використанні при добре збережених альвеолярних паростках і малоефективні при значній або повній атрофії, особливо на нижній щелепі, де дуже важко створити замикаючий клапан. Крім того методики проведення та зняття функціональних відбитків не забезпечують об’ємного відтворення майбутнього базису  протезу.

Функціональні відбитки з верхньої та нижньої щелеп знімають підготовленими індивідуальними ложками за допомогою як спеціальних відбиткових мас, наприклад цинкевгенолова маса "Pepin” або високоякісних сучасних силіконових мас (Stomaflex cream, Speedex, President, 3M та інших).