Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 9
З них гостей: 9
І користувачів: 0
Структурні елементи суглоба

Структурні елементи суглоба


 
Хрящ
Хрящ є сполучною тканиною. Розрізня ють три його види:
1.    Гіаліновий — покриває кінці довгих кіс ток у суглобах-діартрозах.
2.    Фіброхрящ — знаходиться в певних міс цях, що не є суглобами-діартрозами.
3.    Еластичний — може бути в таких місцях: на кінчику носа або на вушній раковині.
За даними ВеппіпдгюГі, суглобовий хрящ складається із чотирьох шарів-зон:
—    поверхневого шару, так званої тангенці альної зони, утвореної дрібними плоски ми круглими клітинами, розміщеними па ралельно до поверхні суглоба;
—    перехідної зони, що складається з клі тин неправильної круглої форми;
—    радіальної зони, яку утворюють клітини подовгастої форми, що розташовані пе рпендикулярно до площини суглоба, а їхня кількість, по суті, визначається тов щиною суглобового хряща;
—    зони звапніння, що прилягає до кістки.
Між хрящовими клітинами в гіаліновій основній речовині знаходяться волоконця, які щільно охоплюють їх і розташовані у тангенціальній зоні клітин паралельно до су глобової поверхні, а в радіальній зоні — пе рпендикулярно до неї. Гіалінова речовина створює склоподібну гладку суглобову по верхню.
Суглобовий хрящ забезпечує плавність рухів у суглобі, оскільки його пружний по верхневий шар не лише живиться, але й постійно змазується синовіальною рідиною. Під час рухів і поштовхів пружний сугло бовий хрящ здатний стискатись і знову від новлювати свою форму та поверхню.
Зміна форми зумовлена сплющуванням хондронів, які обмежені волоконцями і піс ля зняття тиску на контактуючі ділянки су глобових поверхонь відновлюють свою фо рму під впливом сили тиску внутрішньої рі дини.
Однак у різних суглобах та ділянках од ного суглоба пружність хряща неоднакова. Наприклад, хрящ у суглобових западинах м'якший, його товщина не всюди однакова, у той час як хрящ головок кісток щільніший.
Товщина хряща також неоднакова в рі зних суглобах, що визначається ступенем функціональних вимог, тобто навантажен ням на суглоб, тиском та тертям у ньому. Чим більші вимоги, тим грубший і пружні ший хрящ. Якщо не буде контакту між хря щовими суглобовими поверхнями (напри клад, при нелікованих вивихах), суглобовий хрящ дегенерує. Також суглобовий хрящ сповільнює ріст і патологічно змінюється від тривалого тиску на його певні обмежені ді лянки, що буває при застосуванні гіпсових пов'язок, порушенні осі кінцівки тощо.
Патологічні зміни в біохімічному, фер ментному і цитологічному складах синовіа льної рідини також впливають на стан су глобового хряща.
Гіаліновий хрящ — анервована, аваску-лярна сполучна тканина, що на 70 % скла дається з води і на ЗО % — з основної суб станції та клітин. Основна субстанція — це колаген та глікозаміноглікани. Подекуди, в маленьких дірках, що називаються лакуна ми, розсіяні клітини — хондроцити.
Хондроцити відіграють важливу роль у регуляції здорового хряща, продукуючи компоненти основної субстанції. Гіаліновий хрящ отримує більшу частину живлення шляхом дифузії із синовіальної рідини та із судин субхондральної пластинки. Нормаль не функціонування суглоба залежить від стану гіалінового хряща. У повному зволо женому стані гіаліновий хрящ забезпечує вільне функціонування суглобових повер хонь без тертя.
 

Капсула суглоба
Капсула суглоба представляє собою спо лучнотканинну оболонку, яка охоплює і ге рметично закриває суглобові кінці кісток, утворюючи суглобову порожнину. Капсула складається зі зовнішнього фіброзного шару і вистилаючої його синовіальної оболонки.
Фіброзна капсула утворена колагенови ми та еластичними волокнами, поверхне вий шар яких орієнтований вздовж і за віс сю рухів у суглобі, а глибокий підсинові-альний — циркулярно. Ця капсула і синовіальна оболонка мають по дві артері альні сітки — глибоку і поверхневу.
У фіброзну капсулу з різних боків міс цями вплітаються зв'язки суглоба, а інколи і волокна сухожилків у місцях їхнього при кріплення. Капсула прикріплюється до кіс ток, з'єднуючись із прилеглим окістям, а в деяких суглобах прилягає до країв суглобо вого хряща.
Синовіальна оболонка має пухку спо лучнотканинну і жирову підстилку, яка зу мовлює її обмежену рухливість і утворення багатьох складок, що пом'якшують по штовхи і удари суглоба, уможливлюють збі льшення поверхні оболонки під час рухів у суглобі при синовітах і гемартрозах. Міс цями вона випинається у фіброзній капсу лі, утворюючи синовіальні сумки.
Синовіальна оболонка багата сполучно тканинними елементами, кровоносними і лімфатичними судинами, нервами, у тому числі симпатичними. Особливо багаті капі лярами синовіальні складки та їхні ворсин ки, які бувають різної величини, що зале жить від функціонального навантаження на суглоб і віку людини.-
Електронною мікроскопією оболонки виявлено два типи клітин — А і В. Клітини типу А є переважно абсорбтивними і здат ними до фагоцитозу, а клітини типу В в основному продукують комплекси гіалуро-нової кислоти і протеїни.
Нормальна синовіальна рідина, що зна ходиться у порожнині суглоба, як правило, є прозорою, в'язкою і має блідо-жовтий колір. Вона є продуктом діалізу плазми кро ві, яка проникає через синовіальну оболон ку, збагачується гіалуроновою кислотою і синовіально-бластичними елементами та проникає в порожнину суглоба.
При дослідженні нормальної синовіаль ної рідини виявляють її питому вагу (1010), слаболужну реакцію (рН — 8,8), а цитоло гічно буває від 200 до 600 лейкоцитів в 1 мм3 (Hollander J.L. із співавт., 1961).
У клітинному складі домінують однояде-рні клітини, а майже 25 % становлять лім фоцити і полінуклеари. В осаді виявляють клітини синовіальної оболонки і поверхне вих шарів хряща, частинки ворсинок.
Біохімічний склад рідини в нормі дещо відрізняється від складу плазми крові. У ній є менша кількість протеїнів (18-22 г/л), про те збільшена кількість альбумінів (50-75 %). У нормі в синовіальній рідині відсутні біл ки, молекулярна вага яких перевищує 160 000, тобто фібриноген, фактори згор тання крові, а2 — і Р2-макроглобуліни. Інші глобуліни (cCj, Р і у) є в меншій кількості, ніж у плазмі крові. Це зумовлено тим, що синовіальна оболонка є фільтром гіалуро-нової кислоти, яка не пропускає речовин з великою молекулярною вагою. Вміст гіалу-ронової кислоти в синовіальній рідині ста новить (3 + 0,6) г/л, вона додає в'язкості рі дині та забезпечує змазувальні властивос ті. Стосовно електролітів у синовіальній рідині, то кількість хлоридів і бікарбонатів є більшою, ніж у плазмі крові, але кількість глюкози буває майже однаковою (у синові альній рідині — 4,5 ммоль/л). Ми не зупи няємось на ферментах синовіальної ріди ни, які кількісно і якісно змінюються зале жно від стану суглоба.
Фізіологічно суглобова рідина, до пев ної міри, є додатковим амортизатором між суглобовими поверхнями, зменшує їхнє вза ємне тертя, забезпечує живлення хряща, збільшує-зчеплення суглобових поверхонь.
У порожнині суглоба до капсули при кріплюються меніски і диски, що склада ються із щільної сполучної тканини, яка має еластичні волокна і вкрита тонким хрящо вим шаром. Диски і меніски розділяють суглоб на окремі камери, підвищують кон груентність суглобових поверхонь та є амо ртизаторами під час рухів і навантажень.
У кульшовому та колінному суглобах наявні внутрішньосуглобові зв'язки, які вкриті синовіальною оболонкою і є, одно часно з іншими навколосуглобовими фіб розними зв'язками, основним функціональ ним чинником, який забезпечує статико-динамічну стабільність суглоба.
До суглоба щільно прилягають слизисті сумки як ізольовані утвори, що знаходять ся під сухожилками і амортизують їхнє ко взання. Деякі навколосуглобові сумки з'єд нуються вузьким каналом із порожниною суглоба і можуть збільшуватись під час над мірної ексудації при синовіті (наприклад, кісті Бейкера у підколінній ділянці).
Суглоби укріплюють також прилеглі до них м'язи, які забезпечують фізіологічну функцію суглобів. У міжм'язових просто рах, що заповнені пухкою сполучною тка ниною, знаходяться численні нерви, крово носні і лімфатичні судини. Суглоби крово-постачаються з наявної довкола них артеріальної сітки, утвореної трьома-вісь-мома артеріями.
Суглоб як орган здійснює опорно-рухо ву функцію в організмі людини, тому зале жно від його стану можуть змінюватись ста тичні і динамічні умови життя.

 

Категорія: Ортопедія | Переглядів: 2154 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини