Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 15
З них гостей: 15
І користувачів: 0
Перинатальна педіатрія

Перинатальна педіатрія

Розвиток неонатальної допомоги на сучасному етапі характеризується її інтеграцією у систему перинатальної служби.
Становлення перинатології як нової галузі медицини було підтверджено на спільному засіданні Американської академії педіатрів і гінекологів у 1978 p. Перший посібник з перинатології "Guidelines for Perinatal Саrе” вийшов у 1983 р., а в нашій країні «Практична перинатологія» (М. Л. Аряєв і співавт.) вперше була видана в 1999 р.
У сучасному розумінні перинатологія — це розділ акушерства і педіатрії, що вивчає розвиток і охорону здоров’я плода та можливість зниження перинатальної смертності до мінімуму.
Перинатальний період триває з 28-го тижня гестації, включає інтранатальний період і перші 7 діб життя. Перинатальна смертність — це кількість мертвонароджених (діти, що народилися мертвими з терміном гестації більше 28 тиж) і кількість померлих за перший тиждень життя (6 дн 23 год і 59 хв) на 1000 народжених живими і мертвими. Цьому визначенню певною мірою суперечать сучасні рекомендації ВООЗ щодо статистичного урахування всіх живонароджених плодів з масою тіла більше 500 г (приблизно 20–22-й тижні гестації, тобто перинатальний період треба обчислювати з 22-го тижня гестації). Але офіційні рекомендації ВООЗ 1974 р. поки не змінені, і початок перинатального періоду обчислюють після 28-го тижня гестації.
На міжрегіональній конференції з технології допомоги у пологах (Форталеза, Бразилія, 22–26 квітня 1985 р.) сформульовані головні загальні рекомендації ВООЗ у галузі перинатальних технологій:
1. Немає підстав для твердження, що електронний моніторинг за плодом під час пологів позитивно позначається на результатах вагітності. Контрольне спостереження за плодом з допомогою комп’ютера слід проводити тільки у ретельно відібраних випадках та при спровокованих пологах.
2. Немає жодного виправдання для того, щоб кількість випадків кесаревого розтину при пологах становила більше 10–15 % у будь-якому регіоні.
3. Провокацію переймів потрібно проводити за особливими медичними показаннями; не слід викликати пологи з метою зручності. Кількість спровокованих пологів не повинна перевищувати 10 %.
4. Під час пологів слід запобігати широкому застосуванню анестезуючих і знеболювальних ліків.
5. Кожна жінка сама вирішує, яке положення їй прийняти під час пологів. Рекомендується під час переймів ходити.
6. Зазвичай, не рекомендується проводити розрив мембран на доволі пізній стадії пологів, не обгрунтований з наукової точки зору.
7. Здоровий новонароджений повинен залишатися з матір’ю, якщо це дозволяє стан їхнього здоров’я. Жоден процес контролю за здоровим новонародженим не виправдовує розлучення його з матір’ю.
8. Слід заохочувати годування новонародженого груддю зразу після пологів.

Категорія: Педіатрія | Переглядів: 935 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини