Венозний тромбоз

Венозний тромбоз представляє інтерес не тільки флебології, але і загальної медицини. У неврології найбільша кількість інсультів відбувається саме внаслідок емболії тромбів. Тромбоз коронарних судин призводить до інфаркту міокарда. Тромбоз може також послужити причиною викиднів під час вагітності. Тромби постійно розвиваються у людини, а з такою ж регулярністю відбувається їх розчинення. Виникнення тромбозу сприяють три причини: травма судини, зміни крові, сповільнення течії крові. Тривале перебування людини у стані знерухомлення призводить до застою і згортання крові у венозній системі. При цьому і розвиваються тромбози.

Факторами, що розташовують до розвитку венозних тромбозів, є: хвороби серця, серцева недостатність, варикозна хвороба, цукровий діабет, ожиріння, зловживання кавою та алкоголем, куріння, вагітність і т.д. Виникнення тромбозів пов'язують з крововтратою, алергічними захворюваннями, а також з деякими захворюваннями крові. Факторами ризику розвитку тромбозу є і злоякісні новоутворення. Пухлини порушують ланки гемостазу. Згідно зі статистичними даними, другою причиною смерті онкологічних хворих є тромбози.

Згортанню крові і розвитку венозних тромбозів сприяє і вроджена патологія - тромбофилия. Причиною її розвитку вважаються дефекти клітинних і плазмових елементів крові. Частою причиною тромбофілії виступає мутація фактора V згортання. Для лікування венозних тромбозів використовують фибринолитики. Такі лікарські засоби розчиняють наявні тромби, які з'явилися не більше 5 діб тому. Вводяться препарати внутрішньовенно. В якості ускладнень відзначаються алергічні реакції і кровотечі. У випадку великих тромбозів ліки вводиться безпосередньо до тромбу, що дозволяє домогтися кращих результатів. Такі фибринолитики досить дорогі і недоступні широкому колу хворих.

Найбільш поширеними і доступними є препарати, антикоагулянти, а саме, гепарин, який являє собою комплекс негативно заряджених сульфатованих мукополісахаридів. Гепарин впливає на згортання і дозволяє зупинити зростання тромбу. Розчин вводиться підшкірно або внутрішньовенно. Внутрішньовенно ліки подається дозовано за допомогою спеціального приладу. Підшкірні ін'єкції робляться для профілактики венозного тромбозу. Щоб уникнути виникнення ускладнень необхідно точно дотримуватися дозування гепарину, що можливо далеко не у всіх медичних установах.

Серед основних ускладнень внаслідок застосування гепаринотерапії при лікуванні венозних тромбозів відзначаються кровотечі, тромбоцитопенія, остеопороз. Низькі дози, навпаки, призводять до розвитку артеріальних і венозних тромбозів. Кровотечі лікують за допомогою антидоту гепарину. У разі зниження кількості тромбоцитів нижче критичної позначки введення гепарину тимчасово чи назовсім припиняють. Остеопороз розвивається через 2 тижні, лікується за допомогою препаратів кальцію. Наявність таких серйозних ускладнень передбачає стаціонарне лікування препаратом. Останнім часом з'явились препарати нового покоління, у яких ризик виникнення ускладнень зводиться до мінімуму. Пацієнт здає загальний аналіз крові раз у тиждень, що робить можливим коригування призначення антикоагулянтів. Однак багато хто недостатньо добре усвідомлюють всю необхідність проведення курсів таких препаратів, тоді як їх використання дозволяє знизити ризик розвитку тромбозів у кілька разів.

Серед препаратів, що знижують згортання крові, призначають і дезагреганти, які мають вплив на судинно-тромбоцитарное ланку гемостазу. Самим популярним і відомим з них вважається ацетилсаліцилова кислота (аспірин). Комплекс процедур призначається залежно від стану хворого. При вагітності, наприклад, застосування гепарину і ацетилсаліцилової кислоти починається з моменту визначення вагітності і до 35 тижнів. При гіпергомоцистеїнемії, яка найбільш часто зустрічається при цукровому діабеті і атеросклерозі, призначається дієта з пониженим вмістом метіоніну і прийом вітамінів групи B (фолієва кислота, піридоксин). Іноді використовується плазмаферез.

Загрузка...