Визначення резус-фактора

За  контроль  слугує  стандартна  сироватка АВ (ІV),  яка  не містить ніяких  антитіл. Ураховують реакцію протягом 3–5  хв.

Наявність  аглютинації  еритроцитів  із  антирезус-сироваткою свідчить, що кров  є резус-позитивною,  відсутність  аглютинації — резус-негативною. Цей метод  допустимий  тільки  в особливо  екстрених  випадках,  а  надалі  слід  визначити  резус-фактор лабораторними методами. Найбільш  достовірним методом  визначення  резус-фактора є пробірковий:  урахування реакції проводять  у  зависі желатини  чи поліглюкіну (конаглютинація). Для  дослідження беруть два ряди пробірок (по дві  серії антирезус-сироваток) по 3 пробірки  в кожному. В кожну пробірку  вливають по 0,1 мл  анти резус-сироватки  однойменної  групи  з  досліджуваною  кров’ю.

Потім  у першу пробірку  добавляють  еритроцити  досліджуваної  крові,  в  другу —  стандартні  резус-позитивні  еритроцити, в  третю —  стандартні  резус-негативні  еритроцити  по 0,1 мл. Потому  в  усі пробірки  добавляють по 2–3 мл 10%-го розчину желатини,  витримують  у  термостаті 1  год при  температурі 37 °С. Урахування  реакції проводять при  струшуванні пробірок.  Наявність реакції  аглютинації  в  досліджуваній  крові  свідчить, що  кров  є резус-позитивною, друга  і  третя пробірки  слугують для  контролю.