 |
Обстеження хворих на туберкульоз |
Обстеження хворих на туберкульоз проводять за загальною схемою: збір скарг, анамнезу захворювання епідеміологічного, алергологічного анамнезу, огляд хворого, фізикальне обстеження хворого.
Схема збору скарг, збору анамнезу,проведення огляду і фізикального обстеження хворого на туберкульоз
|
|
Симптоми інтоксикації
|
Бронхо-легенево-плевральні
симптоми ("грудні” симптоми)
|
|
Скарги
|
Слабість, субфебрильна температура,
пітливість, зниження апетиту, втрата маси тіла, дратівливість, зниження
працездатності.
|
Кашель, харкотиння, біль в грудній клітці, задишка, кровохаркання.
|
|
Анамнез
хвороби
|
Тривалість скарг, початок хвороби (гострий,
безсимптомний, під маскою інших хвороб), особливості перебігу захворювання, шляхи виявлення (за
зверненням до лікаря з приводу скарг або при флюорографічному обстеженні).
Якщо захворювання на туберкульоз виявлено не вперше, то обов’язково
з’ясовуємо давність захворювання, уточнюємо, яке лікування проводилось
хворому.
|
|
Анамнез
життя
|
Раніше перенесені хвороби, травми, наявність
хвороб, при яких є високий ризик захворювання на туберкульоз, соціальний стан
хворого, умови роботи і побуту, наявність шкідливих звичок, перебування в
місцях позбавлення волі.
|
|
Епідеміологічний
анамнез
|
Наявність контакту з хворим на туберкульоз
(сімейний, побутовий, професійний, пенітенціарний, СІЗО)
|
|
Зовнішній огляд
|
Хворих з початковими проявами
захворювання - буді-які зміни відсутні.
|
|
Тривалий перебіг туберкульозу
- спостерігається блиск очей, рум’янець на щоках, зміна нігтьових
фаланг пальців рук, нігтів, плями Труссо, западання над-, підключичних просторів.
|
|
У будь-якому разі треба звертати увагу на зниження маси тіла,
блідість шкірних покривів і слизових оболонок, форму грудної клітки,
симетричність її половин, рухомість під час дихання і на локалізацію видимої
пульсації, вираженість над- і підключичних ямок, на звуження або розширення
міжреберних проміжків.
|
|
Пальпація
|
Визначаємо
|
|
Вологість, тургор шкіри, тонус м’язів, стан периферичних лімфатичних
вузлів.
|
Голосове тремтіння:
- ослаблене або його не чути – при емфіземі, ателектазі, ексудативному плевриті,
пневмотораксі;
- посилене - при інфільтрації і фіброзних змінах у легенях.
|
|
Перкусія
|
топографічна
|
порівняльна
|
|
Визначення межі легень, рухливості нижнього
краю, полів Креніга, висоти стояння верхівок
|
Визначення зміни перкуторного звуку над будь-якою
ділянкою легень
|
|
Аускульта-ція
|
Везикулярне
(ослаблене, посилене), бронхіальне, амфоричне дихання, відсутність дихання,
хрипи, шум тертя її плеври.
|
Скарги Слабість, субфебрильна температура пітливість, зниження апетиту, втрата маси тіла, дратівливість, зниження працездатності – найранні і найчастіші скарги хворих на туберкульоз. Причина цих скарг - туберкульозна інтоксикація, що виникає внаслідок життєдіяльності МБТ, а також накопичення продуктів білкового розпаду в ураженому органі. Хворі на туберкульоз часто не вважають ці симптоми проявом захворювання, пов’язуючи їх з перевтомою або фізичним перенавантаженням.
Підвищена пітливість голови і грудей - нерідко турбує хворих на туберкульоз переважно вночі або зранку. При тяжких формах туберкульозу (міліарний туберкульоз, казеозна пневмонія) відмічається профузний піт. Піт має неприємний запах "прілого сіна” (Яновський Ф.Г.). Кашель на початку захворювання може бути відсутнім або спостерігається покашлювання, яке мало помітне для самого хворого і турбує його рідко. З прогресуванням хвороби кашель поступово посилюється, а у випадках фіброзно-кавернозного туберкульозу стає виснажливим і нерідко не дає змоги хворому заснути. Гучний кашель характерний для хворих на бронхоаденіт, туберкульоз бронхів. Кашель може бути сухим (непродуктивним) і з виділенням мокротиння (продуктивний). З прогресуванням туберкульозного процесу, особливо після утворення порожнин розпаду ,кількість мокротиння збільшується. Спочатку воно має слизовий характер, потім слизово-гнійний і нарешті може бути гнійним. Біль у грудях часто зумовлений поширенням процесу на парієтальну плевру і розвитком перифокального адгезивного плевриту. Плевральний біль має колючий характер, пов’язаний з актом дихання, підсилюється при кашлі, глибокому диханні. При хронічних формах туберкульозу тупий або ниючий біль може виникати внаслідок зморщування легені. Задишка - клінічний симптом дихальної та серцево-судинної недостатності. Головні причини задишки у хворих на туберкульоз - порушення дифузії газів через аерогематичний бар’єр, зменшення дихальної поверхні легень, порушенні бронхіальної прохідності, вплив токсичних продуктів на дихальний центр у довгастому мозку. На початку захворювання на туберкульоз вона частіше відсутня. У разі прогресування туберкульозу задишка різко посилюється і не залишає хворого навіть у стані спокою. Кровохаркання і легенева кровотеча спостерігаються, в основному, у випадках деструктивних форм туберкульозного процесу і особливо часто - цирозу легень, тобто при виражених морфологічних змінах у легенях. Слід мати на увазі, що туберкульоз органів дихання нерідко розпочинається під маскою грипу або пневмонії ("маски” туберкульозу).
Зміни перкуторного звуку
|
Тимпанічний звук
|
Вкорочений і тупий перкуторний звук
|
|
1. Над гігантськими або великими кавернами (діаметр не менший 4 см).
2. У хворих з емфіземою легень (може розвиватись при дисемінованому,
фіброзно-кавернозному, міліарному туберкульозі легень).
|
1. Над безповітряною легенею
2. В ділянці зниженої її пневматизації при інфільтратах, ателектазах,
фіброзних і циротичних змінах, а також у випадках ексудативного плевриту
|
Аускультація. Туберкульоз - інфекційне захворювання, тому під час аускультації лікар повинен стояти збоку (перпендикулярно) до хворого. Для легень є певні точки вислуховування. Точки над верхнім кутом лопатки, а також під ключицею називають "тривожною зоною”. Ослаблене дихання вислуховується над ділянками ателектазу, при емфіземі, ексудативному плевриті, стовщеній плеврі пневмотораксі й підвищеній масі тіла. Посилене дихання вислуховується при інфільтративному процесі в легенях, а також схудненні. Жорстке дихання – при вогнищево-фіброзних змінах. Бронхіальне або амфоричне дихання – над великими (4-6 см в діаметрі) або гігантськими (більше 6 см в діаметрі) порожнинами розпаду. Хрипи вислуховуються тільки над патологічно зміненою легенею (ознака активності туберкульозу). Хрипи часто вислуховуються тільки на висоті вдиху після покашлювання хворого. Сухі хрипи - частіше вислуховуються при ураженні бронхів. Вологі хрипи - виникають над ділянками інфільтрації легеневої тканини і особливо казеозного некрозу. Фокусні (локальні)хрипи – хрипи, що вислуховуються над обмеженою ділянкою легені. Анаускультативні форми туберкульозу - дихання може бути малозміненим, а хрипи зовсім не вислуховуються. Шум тертя її плеври – виникає при фібринозному плевриті .
|
Лапароскопія
