 |
Антропологічний підхід до морфології людини |
Так, В. о. Гінзбург (1958) писав, що в результаті недооцінки антропології, внаслідок незнання її, більшість анатомів в нашій країні, не кажучи вже про представників інших дисциплін як біологічних, так, особливо, медичних, далеко стоять від антропології і в своїх роботах майже не враховують її даних і можливостей. Антропологічний підхід до морфології людини полягає насамперед в обліку особливостей будови його тіла, пов'язаних з антропогенезом, тобто з переходом тварин предків людини до прямоходіння і значення праці в процесі перетворення мавпи в людину, в обліку вікових, статевих, конституціональних і расових особливостей будови тіла, що характеризують сучасне людство, з якими лікар повинен зважати у своїх дослідженнях і практичній діяльності.
Антропологія є першим містком анатома у біологію. Недооцінка цього і необізнаність з сучасними досягненнями і методами антропології знижує теоретичний рівень багатьох анатомічних і медичних досліджень.
Тому для ортопедів-стоматологів антропологія повинна служити наукою, досягнення якої при розробці багатьох питань, і в тому числі питань протезування беззубих щелеп, можуть мати вирішальне значення.
У процесі еволюції людини величезна різноманітність вживаної їм їжі вимагало відповідних функціональних рухів у його зубо-щелепної системи. Це врешті-решт призвело до формування такої структури жувального апарату, яка якісно відрізняється від відомих для вищих представників тваринного світу, наприклад: хижаків, гризунів, жуйних тварин. Ці структурні особливості знайшли своє відображення у будові жувального апарату людини, досконалість якого в конструктивному відношенні виражається у високій ефективності переробки харчових продуктів при мінімальних витратах енергії під час роботи і при найменших витратах матеріалу на побудову жувальної системи.
Зміна співвідношення, розмірів мозкового та лицевого відділів черепа стало найважливішою стороною морфологічної перебудови черепа в процесі еволюції людини. Внаслідок наростання маси мозку і диференціації його відділів прогресивно збільшувалася місткість мозкової порожнини, підвищувався склепіння черепа, особливо по відношенню до його подовжньому діаметру, збільшувалася опуклість мозкової коробки, випрямлявся лоб, посилювався вигин основи черепа і т. д.
|
Переливання крові
