Епідеміологія раку молочної залози

Останні 15 років рак молочної залози (РМЗ) посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності жінок України. У 2008 році його частота становила 61,7 на 100 тис. жіночого населення (з коливанням від 74,3 в Одеській області до 40,0 у Закарпатській області). Протягом останніх 20 років спостерігається тенденція до неухильного зростання не тільки рівня захворюваності (1977 р. – 16,1 на 100 тис. жінок), але й показників смертності від РМЗ (1976 р. – 8,4 на 100 тис. жінок; 2008 р. – 30,7 на 100 тис. жінок). Саме тому РМЗ на сьогоднішній день залишається надзвичайно актуальною проблемою сучасної охорони здоров’я.

При аналізі захворюваності на РМЗ чітко прослідковуються наступні тенденції:

• рівень захворюваності прямо пропорційний збільшенню віку жінок (закономірність зберігається до 60 років);

• існування двох максимумів захворюваності: вік 45-50 років і після 55 років; період ранньої менопаузи розмежовує їх;

• «омолодження» РМЗ – на сьогоднішній день молоді жінки (до 40 років) хворіють удвічі частіше, ніж 30 років тому;

• жінки, які живуть у містах, хворіють частіше, ніж сільські мешканки;

• захворюваність прямо корелює з кількістю факторів ризику в популяції (раннє менархе, пізня менопауза, пізній вік першої вагітності та пологів, відсутність пологів, відсутність лактації, часте штучне переривання вагітності, надлишок ваги тіла, часті важкі стресові стани тощо).

У 2008 році кількість виявлених хворих на РМЗ у І-ІІ стадіях становила лише 75,1 %. При профоглядах діагностовано 49,2 % первинних пухлин. Це свідчить про незадовільний стан ранньої діагностики через відсутність належної онкологічної настороженості медичних працівників і низький рівень санітарної культури населення.