Гігієна праці та санітарія

Збереження здоров'я працюючих вимагає багатодисциплінарного підходу і спирається на фундаментальні дисципліни, однією з яких є гігієна праці. У рекомендаціях МОП гігієна праці визначена як «рід діяльності, спеціально спрямований на запобігання та контроль за виникненням і поширенням шкідливого впливу має місце при здійсненні виробничих процесів». В якості основних цілей гігієни праці визначені наступні:

- захист здоров'я працюючих проти небезпек в процесі трудової діяльності (принцип захисту і попередження);

- адаптація роботи і виробничої навколишнього середовища в можливостях працюючих (принцип адаптації);

- підвищення фізичного, психічного і соціального благополуччя працюючих (принцип підтримки здоров'я);

- нормалізація наслідків і нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (принцип лікування і реабілітації).

Дослідження в області гігієни праці традиційно орієнтовані на вивчення трудової діяльності людини і виробничого середовища з точки зору їх можливого впливу на організм, розробки рекомендацій і гігієнічних нормативів з метою оздоровлення умов праці та попередження професійних захворювань.

Гігієна праці включає елементи суміжних дисциплін: фітології праці, психології праці, токсикології, епідеміології та ін., що забезпечує комплексний підхід до оцінки функціонального стану людини в процесі трудової діяльності, його рефлекторних реакцій, що викликають передчасне стомлення, патологічних змін в організмі, що призводять до професійних захворювань.

На основі матеріалів комплексних багатопланових досліджень отримали подальший розвиток розробки з оптимізації умов праці та збереження здоров'я працюючих при істотної інтенсифікації технологічних процесів. Найважливіші положення гігієни праці знайшли відображення у затверджених Міністерством охорони здоров'я Республіки Білорусь міжгалузевих і галузевих нормативних документах: санітарні правила і норми (Санпін), санітарні норми (СН), гігієнічних нормативах (ГН), методичних рекомендаціях (МР) і ін

Практичною частиною гігієни праці є виробнича санітарія, в завдання якої входить:

- вироблення чіткої політики загальної превентивного захисту на рівні підприємств, включаючи виробничу середу, технологію, організацію праці, умови праці та соціальні відносини;

- встановлення відповідальності роботодавців за забезпечення безпеки і здоров'я працюючих, включаючи попередження ризиків, інформацію та навчання, забезпечення необхідної організації вимог гігієни праці;

- забезпечення нагляду за станом здоров'я працюючих адекватного ризикам, яким вони піддаються;

- консультації з працюючими або їх представниками при плануванні і впровадження нових технологій, що стосуються вибору обладнання, умов праці та виробничого середовища;

- реалізація комплексу заходів, пов'язаних із запобіганням ризиків: усунення небезпек, пов'язаних з роботою; оцінка ризиків, яких не можна уникнути, боротьба з причинами ризиків, адаптація робочого місця до конкретного працівника; адаптація працівника до технологічного процесу, пріоритет колективних заходів безпеки в порівнянні з індивідуальними.

Сфера вивчення виробничого середовища, як визначено Рекомендацією МОП по службі гігієни праці (№ 171), полягає в наступному:

- ідентифікація та оцінка факторів навколишнього середовища, які можуть впливати на здоров'я працюючих;

- оцінка умов праці та факторів в організації праці, які можуть збільшувати ризики для здоров'я працюючих;

- оцінка колективних і персональних захисних засобів;

- оцінка, де це доцільно, достовірних і загальновідомих методів моніторингу впливу на працюючих небезпечних матеріалів;

- підтримка заходів з професійної реабілітації;

- співробітництво у наданні інформації навчання та освіти з гігієни праці, загальної гігієни та ергономіки;

- оцінка систем контролю впливу шкідливих виробничих факторів.

Наступним кроком є заміри інтенсивності або концентрації шкідливого впливу, тривалості його, визначення кількості працюючих, що піддаються шкідливому впливу.

Оцінка ризиків здоров'ю завершується порівнянням параметрів експозиції шкідливого впливу зі стандартами, корелюють експозицію з її впливом на здоров'я.

Як обґрунтовану і уніфіковану категорію комплексну оцінку умов праці можна вважати сталою, коли Міністерством охорони здоров'я СРСР була затверджена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (№ 4137-86 від 12.08.86), що діє, незважаючи на недоліки протягом тривалого часу.

У 1999 році в Російській Федерації розроблена і прийнята нова гігієнічна класифікація праці, яка після адаптації та доповнення з урахуванням нормативної бази в галузі гігієни праці прийнята в Республіці Білорусь у вигляді Санпін № 11-6-2002 РБ.

Нормативний документ значно більш повно порівняно з попереднім забезпечений методично і містить широкий спектр рішень по захисту здоров'я працюючих з переважним використанням принципу «захист часом».

Класифікація побудована на ступінчастому принципі - визначенні оптимальних, допустимих, шкідливих (4 ступені) і небезпечних факторів виробничого середовища.

Гігієнічна класифікація умов праці є обов'язковою для виконання усіма юридичними та фізичними особами і визначає основні методи, підходи і нормативи, що застосовуються при комплексної гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях.

У тих випадках, коли за обґрунтованим технологічних причин наймач не може в повному обсязі забезпечити дотримання гігієнічних нормативів на робочих місцях, органів саннадзора, розглянувши техніко-економічне обґрунтування, мають право тимчасово дозволити роботу в цих умовах при обов'язковому використанні засобів індивідуального та колективного захисту. Одночасно приймаються заходи для доведення параметрів до допустимих значень його праці.

Захист часом, використання засобів індивідуального захисту зменшують ризик пошкодження здоров'я працюючих, не змінюють клас умов його праці.

Виходячи з гігієнічних критеріїв умови праці поділяються на 4 класи: оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні.

Під оптимальними умовами праці (1-й клас) розуміються такі умови, при яких зберігається здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу.

Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори відсутні або не перевищують рівні, прийняті як безпечні для населення.

Допустимі умови праці (2-й клас) характеризуються такими рівнями факторів середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму, що виникають під їх впливом, відновлюються під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни. Допустимі умови праці умовно відносять до безпечним.

Шкідливі умови праці (3-й клас) характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і надають несприятливу дію на організм працюючих і його потомство.

За ступенем перевищення гігієнічних нормативів і виражених змін в організмі шкідливі умови праці поділяються на чотири ступеня шкідливості:

- 1-я ступінь 3-го класу (3.1.) - умови праці, що викликають функціональні зміни, що відновлюються, як правило, при більш тривалому (ніж до початку наступної зміни) переривання контакту з шкідливими факторами;

- 2-я ступінь 3-го класу (3.2.) - рівні шкідливих факторів, що викликають стійкі функціональні зміни, що призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи початкових або легень (без втрати професійної працездатності) форм професійних захворювань, що виникають після тривалої експозиції (після 15 і більше років);

- 3-я ступінь 3-го класу (3.3.) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів, вплив яких призводить до розвитку професійних хвороб легкої і середньої важкості (з втратою професійної працездатності), зростання хронічної патології, включаючи підвищені рівні захворюваності (100-119 випадків і 1000-1199 днів непрацездатності на 100 працюючих у рік);

- 4-я ступінь 3-го класу (3.4.) - умови праці, при яких можуть виникати важкі форми професійних захворювань (з втратою загальної працездатності) і відзначається значне зростання хронічних захворювань (120-149 випадків і 1200-1499 днів непрацездатних на 100 працюючих у рік);

Небезпечні (екстремальні) умови праці (4-й клас) характеризуються рівнями виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик розвитку гострих професійних уражень, в тому числі і важких форм. Постійна робота в цих умовах неприпустима, такі робочі місця підлягають негайній раціоналізації.

Для комплексної оцінки умов праці контролю підлягають усі наявні на робочому місці шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу. Найбільш поширені серед них: шкідливі речовини у повітрі робочої зони, мікроклімат виробничих приміщень, освітленість, шум, ультразвук, інфразвук, виробнича вібрація, електромагнітні поля, статична електрика, неіонізуючі випромінювання. При цьому чинниками, які підлягають обов'язковому контролю на всіх робочих місцях, є мікроклімат, шум, освітленість.

Загрузка...