Матеріали, що застосовуються в імплантології.

Ортопедичне лікування за допомогою імплантатів передбачає застосуван­ня великої кількості різних матеріалів. Розрізняють біотолерантні, біоінертні та біоактивні матеріали. До біоголерантних матеріаліввідносять сплави благо­родних металів, сплави кобальту, хрому та молібдену; до біоінертних — титан та його сплави, Аl203, вуглець; до біоактивних — склокераміку з біоактивною поверхнею, СаРО4-кераміку, гідроксиапатит. 

Матеріали, що використовуються в імплантолоіії, повинні відповідати певним суворим вимогам. Так, насамперед вони повинні мати високі антико­розійні властивості, не бути канцерогенними та токсичними, не спричиняти алергійних реакцій; водночас володіти високими механічними властивостями, легко піддаватися стерилізації, бути технологічними та зручними в роботі. На сучасному етапі розвитку імплантології найчастіше для виготовлення імплан­татів використовують метали та їх сплави. Серед них можно назвати нержаві­ючу сталь, КХС, титан, нікелід титану, срібно-паладієвий сплав. 

На думку дослідників, майбутнє за такими матеріалами, як титан та його сплави, сапфір, гідроксиапатит, цирконій, сплав алюмінію, титану та ванадію. Необхідно зазначити, що сплав титану — нікелід титану, який відповідає усім перерахованим вимогам, крім того, ще має термомеханічну пам'ять — ефект пам'яті форми. За одностайною думкою дослідників, сплави на основі нікеліду титану відповідають основним вимогам, без чого жоден матеріал не може вважатися придатним для уведення в організм людини. Це, по-перше, висока антикоро­зійна стійкість, по-друге — відсутність канцерогенних властивостей, по-третє — наявність властивостей, які близькі до властивостей тканин людини.