Харчові токсикоінфекції

Харчові токсикоінфекції (ХТІ) — гострі захворювання, які виникають унаслідок споживання продуктів, що містять різні патогенні або умовно-патогенні бактерії та їхні токсини, і характеризуються короткочасним перебігом із симптомами гострого гастроентериту, загальної інтоксикації і водно-електролітних розладів.
ВСТУП. У медичній літературі розвинених країн світу аналогів цього терміна немає. Так само зазначена патологія не виділена в МКХ-10. Однак відійти від цього поняття ми на сьогодні не вважаємо доцільним, тому шо виділення ХТІ в системі вітчизняної медицини є поки що звичним і для лікаря, і для системи епідеміологічного нагляду, і для статистичних звітів. Цей термін зберігається з часів СРСР, тому в окремих країнах, які колись входили до його складу, ще використовують таку назву. Взагалі ХТІ у вузькому сенсі доцільно розглядати як поліетіо-логічний клінічний синдром, в основі якого лежить безпосередня дія на верхні відділи травного каналу токсинів різних збудників. Саме це часто зумовлює подібність ранніх клінічних проявів при ХТІ, спричиненій різноманітними мікроорганізмами. Виділення такого синдрому дає змогу лікарю орієнтуватися в клінічній ситуації і проводити однотипні медичні лікувальні заходи. Отже, термін "ХТІ" погрібно розуміти і як початковий синдром значної кількості бактерійних кишкових уражень, і як остаточний діагноз хвороб, спричинених окремими бактеріями (стафілококом, стрептококом тошо), при яких розвиваються різноманітні клінічні форми захворювання залежно від шляху зараження. Тому визначення ураження як ХТІ означає, що захворювання, зумовлене такою бактерією, проявляється виключно кишковим ураженням. Так звані умовно-патогенні збудники (ацинето-бактер, иитробактер тощо), якщо накопичуються в продуктах харчування, спричиняють гостре отруєння, яке в Україні прийнято класифікувати як ХТІ, зумовлену відповідним умовно-патогенним збудником, хоча у цьому випадку7 було б доцільніше говорити про гостре харчове отруєння, тому що єдиним патологічним чинником є токсини цих бактерій. Самі ж вони у більшості людей при такому шляху зараження своєї патогенної дії не спричинюють.
У медицині розвинених країн існує виділення хвороб, спричинених їжею ("foodbornc diseases") — кишкові інфекції, певні гельмінтози тошо. Для означення гострих станів з боку7 травного каналу, спричинюваних бактеріями та іншими чинниками (недоброякісні, неїстівні, отруйні продукти) використовують термін "харчове отруєння" ("food poisoning"). Також для означення розладів травного каналу, збудниками яких є бактерії, часто застосовують збірний термін "бактерійний гастроентерит" ("bacterial gastroenteritis").
Нерідко задля цілей спростованого підходу в патогенезі кишкових уражень використовують загальні терміни: ентеротоксигенна та ентероінвазивна діарея. Ен-теротоксигениа діарея — ураження травного каналу, при якому відбуваються переважно функціональні зміни ентероцитів через активацію ентеральної аденілатцик-лази та іуанілатциклази під дією токсинів, що призводить до діарейного ентерит-ного синдрому (водянисті рясні випорожнення за відсутності в них лейкоцитів та еритроцитів) з розвитком електролітних розладів і зневоднювання. Унаслідок дії токсинів виникають симптоми інтоксикації, загальні порушення, нудота, блювання. При цьому патогенна дія збудників загалом мінімальна. Провідним напрямом лікування в цих випадках є патогенетична терапія: детоксикація та регідратація.
При ентероінвазивній діареї відбувається переважне ураження товстої кишки, розвивається колітний діарейний синдром (мізерні випорожнення з патологічними домішками слизу та крові й значною кількістю лейкоцитів), без виражених водно-електролітних розладів. Головною ланкою патогенезу є запалення кишок, спричинене бактеріями. Провідним напрямом лікування при цьому є етіотропна антибактерійна терапія. Таким чином, нерідко виділяють хвороби, що перебігають з ентеротоксигенною (ХТІ, певні клінічні форми ешерихіозу, сальмонельози тощо) або ентероінвазивною діареєю (шигельоз, певні клінічні форми ешерихіозу, амебіаз тощо). В окремих випадках (ураження, зумовлені 01 серогруттою ши-гел, певними штамами ешерихій) можливі виражена загальна інтоксикація аж до розвитку7 ІТШ, гемолітико-уремічний синдром.
ХТІ значно поширені в світі. Вважають, що вони спричиняють у людей в середньому до 2 епізодів на рік у розвинених країнах і до 7—10 — в економічно нерозвинених країнах. До 5 % звернень по медичну допомогу в дитячій віковій групі і 10 % госпіталізацій пов'язано з цими розладами. Наприклад, у США ХТІ зумовлюють до 8 млн звертань по медичну допомогу та 250 тис. госпіталізацій на рік у дорослих. Часто ці ураження виникають як епідемічні спалахи з охопленням певної кількості осіб, які споживали той самий контамінований продукт. ХТІ становлять найбільшу частку серед випадків діареї мандрівників, на яку страждають до 50 % осіб, які подорожують із розвинених країн до таких, що розвиваються. В Україні щорічно реєструють декілька сотень спалахів ХТІ з різною кількістю хворих.
ЕТІОЛОГІЯ. Найчастіше ХТІ зумовлюють ентерогоксигенні штами кишкової палички, стафілокока, стрептокока, Aeromonas, Plesiomonas, спорові анаероби (СІ. рег-fringens), аероби (Вас. cereus), галофільні вібріони (Vibrio parahemolyticus), безліч умовно-патогенних збудників (Acinetobacter, Citrobacter, Proteus, Hafnia, Entero-coccus, Klebsiella та ін.). Токсини, які вони утворюють, мають дуже схожий вплив, однак деякі з цих збудників виділяють додаткові токсичні фактори, як, до речі, стафілокок, шо зумовлює певні особливості клінічного перебігу деяких ХТІ. Сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, кампілобактеріоз, які іноді на початку хвороби можуть мати симптоми ХТІ, розглянуто в окремих розділах.
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерелом інфекції при ХТІ найчастіше є люди, які займаються приготуванням їжі, інколи тварини — хворі або здорові бактеріоносії. Збудники ХТІ настільки поширені в природі, що встановити джерело інфекції часто не вдається. Іноді джерелом інфекції можуть бути люди, які мають гноячкові захворювання шкіри, бактерійний фарингіт, пневмонію, а також тварини — корови, кози та вівці, хворі на гнійний мастит.
Єдиний механізм передачі ХТІ — фекально-оральний. Продукти харчування забруднюються внаслідок порушення санітарних умов їх приготування і зберігання. Особливо небезпечна контамінація продуктів, які не піддаються термічній обробці безпосередньо перед споживанням (холодець, салат, заливне, сметана, кремові солодоші тощо),
Для ХТІ характерні раптовість і масовість однотипного захворювання серед осіб, які споживали ту саму їжу. Можуть виникати у різні пори року, але частіше клітку і восени. Сприйнятливість висока, імунітет унаслідок перенесених ХТІ не формується.
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. ХТІ, хоча й зумовлені різними збудниками, мають дуже подібну симптоматику7. Інкубаційний період короткий: від 15 хв до 6—8 год (зрідка — до 24 год). Прояви гастроентериту виникають раптово і швидко наростають. З'являються мерзлякуватість, нудота, блювання, переймистий біль у животі, частіше в надчеревній ділянці і навколо пупка. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі або водянисті, часто смердючі, іноді з незначною домішкою слизу. У певної частини хворих випорожнення без змін. Температура тіла рідко підвищується до високих цифр. Шкіра бліда, при гарячці й зневоднюванні — інколи з ціанозом, суха. Язик вкритий білим або сірим нальотом. Пульс частий, AT із тенденцією до зниження. При багаторазовому блюванні та діареї з'являються ознаки помірної дегідратації за класифікацією ВООЗ: зниження тургору шкіри, зменшення діурезу, судоми в м'язах кінцівок. Тривалість хвороби — 1—4 дні, значне поліпшення загального стану настає відразу після надання адекватної допомоги.
Стафілококова ХТІ має певні особливості: інкубаційний період, як правило, дуже короткий (від 15 хв до 2—6 год). Клінічно вона проявляється головним болем, нудотою, нестримним блюванням, сильним ріжучим болем у верхній половині живота, швидким розвитком симптомів зневоднювання. Проносу може й не бути. Гарячка рідко буває високою. Дуже часто через властиву стафілококовому екзотоксину нейрогенно-вегетативну дію розвивається колапс.
Для протейної XT І провідними ознаками є нудота, блювання, рясні вкрай смердючі випорожнення, інколи подібні на м'ясні помиї. При більшості ХТІ, спричинених умовно-патогенними бактеріями, не характерні гарячка і виражена загальна інтоксикація.
УСКЛАДНЕННЯ. Можливі ДШ, ІТШ, генералізація інфекційного процесу у хворих з імунодефіцитом, виникнення з часом панкреатиту, холециститу тощо.
ДІАГНОСТИКА ґрунтується на даних клінічної картини (гострий початок гастроентериту), епідеміологічного анамнезу (зв'язок з певним продуктом харчування) і лабораторних досліджень. Вона полегшується при груповому спалаху захворювання після споживання певного продукту харчування.
Специфічна діагностика. Головним є бактеріологічний хтетод. Для посіву беруть блювотні маси, промивні води, випорожнення. Епідеміологи при дослідженні спалаху ХТІ проводять посів решток їжі. При одержанні культури необхідно врахувати, що умовно-патогенні і навіть патогенні бактерії можуть виділятися від практично здорових осіб. Етіологічний діагноз можна підтвердити таким чином:
• виділення того самого збудника від хворих та із решток підозрілого продукту харчування;
• одержання тотожних штамів бактерій від декількох хворих із тих, які споживали ту саму їжу;
• виділення ідентичних штамів із різних матеріалів (промивних вод, блювотних мас, випорожнень) в одного хворого при бактерійному обсіменінні їх не менше ніж 106/ї. Зменшення цього мікробного числа в процесі одужання;
• позитивна РА або інші імунологічні реакції з автоштамами ймовірного збудника, які свідчать про наростання титру антитіл у сироватці крові в динаміці захворювання.
ЛІКУВАННЯ має бути комплексним і негайним. Більшість випадків можна вилікувати амбулаторно. Необхідно якомога швидше призначити хворому ентеросор-бенти всередину з великим рівнем активної сорбції на 1 г сорбенту (алюмінієво-магнієві, на основі кремнію) з метою звільнити організм від мікробів і токсинів. Особливо вони показані у випадках невпевненості в тому, що ознаки гастроентериту зумовлені саме ХТІ, при тяжких супутніх хворобах і станах, Ентеросорбенти призначають хворому до насичення — припинення блювання і зменшення інтоксикаційних проявів. Якщо допомога надається в лікувальному закладі, то за умови впевненості в діагнозі ХТІ й відсутності протипоказань (тяжка ІХС, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки тощо) слід промити шлунок і кишки. Для промивання краще використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду, переварену охолоджену воду або 1—2 % розчин натрію гідрокарбонату. Застосовувати слабкі розчини дезінфекційних засобів (калію перманганату, фурациліну) можна лише після взяття блювотних мас і промивних вод на бактеріологічне дослідження. Промивати потрібно до вілходження чистої води. Після промивання травного каналу доцільно також призначити ентеросорбенти.

У період розпалу ХТІ доцільним є дієта № 4 за ГТевзнером. При помірній дегідратації призначають ОРС, за наявності блювання, при тяжкій дегідратації проводять внутрішньовенну регідратаційну терапію розчинами "Хлосоль", "Лак-тасоль", "Трисоль", "Ацссоль", "Дисоль", "Ріигера лактатний" тощо. Якщо блювання припинилося, ре гідратацію краше проводити перорально. Доведено, що навіть при вираженому запаленні кишкова стінка не втрачає властивості всмоктувати воду. При переважанні симптомів токсикозу проводять дезінтоксикаційну терапію.
Як правило, антибактерійну терапію при ХТІ не призначають, оскільки захворювання має схильність до самовиліковування, нетривалий перебіг, частіше спричинюється умовно-патогенними мікробами, на які антибактерїйні препарати діють слабо. їх призначення може призвести до розвитку дисбактеріозу.
ПРОФІЛАКТИКА передбачає дотримання санітарно-гігієнічних правил на підприємствах харчової промисловості і громадського харчування, правил зберігання продуктів харчування, які швидко псуються. До роботи з продуктами харчування не допускають осіб, які мають гноячкові захворювання шкіри, бактерійний фарингіт, пронос. На фермах слід виявляти корів, хворих на мастит, і забороняти використовувати молоко від них для харчування людей. Необхідно забезпечити контроль за забоєм тварин, перевезенням і збереженням м'ясних продуктів. Важливо не допустити забруднення продуктів харчування виділеннями домашніх тварин, гризунів, птахів; також слід захищати їх від мух. Необхідно пропагувати знання з харчової санітарії серед населення.

Загрузка...