Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 1
З них гостей: 1
І користувачів: 0
Лікування защемлених гриж

Лікування защемлених гриж


Незалежно від термінів, різновиди та місцезнаходження утиску, хворі з защемленою грижею підлягають екстреного оперативного лікування.

Будь-яка спроба вправлення грижі неприпустима. Виняток роблять для хворих, які перебувають у вкрай важкому стані через супутніх захворювань, якщо з моменту защемлення пройшло не більше 2 ч. В такому випадку, оскільки операція для хворого становить значно більший ризик, ніж вправлення грижі, можна спробувати обережно вправити грижове вміст в черевну порожнину.

Перед вправлянням слід в такій послідовності провести маніпуляції:

1. Підшкірно ввести 1 мл 0,1% розчину атропіну.

2. Спорожнити сечовий міхур.

3. Зондом промити шлунок.

4. Поставити очисну клізму.

5. Зробити теплу ванну.

Якщо після цього грижа не вправилась, хворого слід покласти горизонтально з дещо опущеною головою, запропонувати йому зробити кілька глибоких вдихів і обережним натисканням поблизу грижових воріт спробувати проштовхнути вміст в черевну порожнину.

Якщо ці заходи безрезультатні, то хворого, незважаючи на важкість стану, після відповідної передопераційної підготовки слід оперувати.

Можуть бути випадки несправжнього вправляння.

У разі, коли защемлення грижі ліквідовувалося консервативними заходами, хворого необхідно госпіталізувати в хірургічне відділення не менше ніж на 2 доби для спостереження, щоб своєчасно виявити прогресування некрозу вправленной після обмеження кишкової петлі і розвиток перитоніту.

Індивідуально слід вирішувати питання оперативного лікування осіб з обмеженням грижі, у яких при госпіталізації в стаціонар або після передопераційної підготовки (санітарна обробка, премедикація) настав самовільне вправлення грижі. Таких хворих при відсутності серйозних супутніх захворювань необхідно оперувати в ті ж терміни, що і хворих з утиском, тобто негайно. Особи зі значним ризиком для них екстреної операції, у яких немає ознак перитоніту, повинні перебувати під наглядом і обстежуватись. При виникненні ознак перитоніту хворого необхідно оперувати в невідкладному порядку.

Якщо ускладнення з боку черевної порожнини відсутні, то хворого оперують в плановому порядку після відповідного обстеження і передопераційної підготовки.

Хворі з защемленої грижі, ускладненої флегмоною, і хворі з запаленням грижі або її ушкодженням також підлягають якнайшвидшій операції.

Важливим також є положення про те, що всі грижі з підозрою на утиск необхідно вважати ущемленими. Відповідно до такої оцінки і проводять лікувальні заходи. Така тактика дозволяє уникнути помилок в діагностиці та лікуванні защемлених гриж.

Хворим у тяжкому стані внаслідок інтоксикації при багатогодинному утиск або тяжкої супровідної патології необхідна інтенсивна передопераційна підготовка: введення серцевих препаратів, розчинів Рінгер-Локка, глюкози, вітамінів, плазми, рефортана, альбуміну.

Операція ускладненої грижі може бути виконана під будь-яким видом знеболювання, якщо хірург їм володіє. Місцева анестезія відповідає вимогам знеболювання при операціях з приводу невправимых і невеликих защемлених гриж у молодих людей. У всіх інших випадках показане загальне знеболювання (внутрішньовенне з нейролептаналгезией, ендотрахеальний наркоз). Конкуруючим з загальним знеболенням способом для літніх людей з ускладненнями гриж та осіб з великими вентральными грижами будь-якого віку може бути перидуральна анестезія.

Екстрена операція при защемленої грижі має ряд принципових відмінностей від планової при вільній грижі. При защемленої грижі першочерговим завданням хірурга є швидке відкриття грижового мішка і фіксація защемленого органу. Наступний етап - звільнення защемленого органу. Він реалізується розтином ущемительного кільця. Напрямок розтину грижового кільця треба вибирати з урахуванням топографо-анатомічних взаємовідносин з оточуючими судинами, нервами та іншими анатомічними утвореннями.

Після цього необхідно оцінити життєздатність защемленого органу. Вона визначається за такими ознаками: відновлення звичайного рожевого кольору серозної оболонки, перистальтики кишки та пульсації судин.

При наявності цих ознак кишку оцінюють як життєздатну і занурюють у черевну порожнину. У сумнівних випадках в брижу кишки вводять 100-150 мл 0,25% розчину новокаїну і зігрівають защемлений ділянку протягом 10-15 хв серветками, змоченими теплим фізіологічним розчином. Якщо після цього відсутній хоч один із вищеназваних ознак, петлю кишки визначають нежиттєздатною і виконують її резекцію в межах здорових тканин. По відношенню до странгуляційній борозні, яку добре видно на звільненій від утиску кишці, ці межі становлять 10-15 см в сторону. Прохідність кишки відновлюють анастомозом за типом "кінець в кінець" або "бік у бік". При флегмоні грижового мішка операцію починають з серединної лапаротомії під загальним знеболенням. Після лапаротомії підходять до ущемленному органу зсередини. Якщо защемлена кишка, то виконують резекцію кишки з наведеними вище правилами і накладають анастомоз. Кінці защемленої частини кишки герметизують. Після накладання анастомозу черевну порожнину зашивають наглухо і переходять до операції в області грижового випинання. Розтинають шкіру, підшкірну жирову клітковину, розкривають дно грижового мішка, надсекают ущемительное кільце рівно настільки, щоб можна було видалити з черевної порожнини защемлений орган, включаючи і сліпі кінці кишки, залишені в черевній порожнині. На грижовий мішок в області шийки, не виділяючи його з навколишніх тканин, накладають кисетний шов. Операцію закінчують дренуванням порожнини грижового мішка. Пластику грижових воріт в умовах гнійної інфекції категорично протипоказана не тільки тому, що вона приречена на невдачу, а ще й тому, що вона може бути причиною розвитку важких флегмоном черевної стінки.

Післяопераційний період при защемленої грижі вимагає серйозної уваги і включає застосування знеболюючих препаратів, гемодинамічних стимуляторів, серцевих препаратів, дихальних аналептиків, дезінтоксикаційну терапію (сольові розчини, розчини глюкози, суха, нативна плазма), парентеральне харчування, антибактеріальну терапію.

Для профілактики легеневих і тромбоемболічних ускладнень необхідні активний постільний режим, масаж, лікувальна та дихальна гімнастика, раннє вставання з ліжка.

Шви знімають на 9-10 день. Термін непрацездатності після операції з приводу защемленої грижі - 4-6 тижнів.

Категорія: Хірургія | Переглядів: 1980 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини