Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 1
З них гостей: 1
І користувачів: 0
Обстеження порожнини рота пацієнта з повною відсутністю зубів

Обстеження порожнини рота пацієнта з повною відсутністю зубів

Оцінка стану слизової оболонки порожнини рота
Обстежуючи хворого, який потребує протезування, велику увагу звертають на топографо-анатомічні особливості слизової оболонки рота та причини виникнення і характер перебігу патолоіічннх процесів. Результати оцінки стану слизової оболонки багато в чому визначають обсяі і тривалість попереднього підготування порожнини рота до протезування, вибір відтискних матеріалів для зняття відтисків, конструкційні особливості протезів (особливо знімних конструкцій).
Розглядаючи слизову оболонку переддвер'я порожнини рота, звертають на виразність вуздечок верхньої і нижньої губи, щічних складок, старанно вивчають топографію перехідної складки (рис. 1).

Слизова оболонка порожнини рота

Рис. 1. Слизова оболонка порожнини рота:
а) вуздечка верхньої губи;          
б) три: о-ясенна скпадка;              
в) поперечні піднебінні складки;  
г) піднебінний шов;                        
д) сліпі ямки;                                  
є) крилощелепна складка;
ж) піднебінний мигдалик;
з) зів;
и) язик;
к) ясенна складка.

На верхній щелепі огляду й обстеженню підлягає слизова оболонка власне порожнини рота, що покриває всі ділянки твердого і м'якого піднебіння. На нижній щелепі оглядають перехідну складку і слизову оболонку дна рожнини рота (рис. 2).

Ділянки слизової оболонки беззубої верхньої та нижньої шелеп

Рис. 2 .Ділянки слизової оболонки беззубої верхньої та нижньої шелеп.

Оформляючи цю грифу історії хвороби, необхідно зазначити:
- колір і пологість слизової оболонки;
- наявність травматичних ушкоджень, рубців, тяжів, новоутворів;
- характер і ступінь змін слизової оболонки у зв'язку з наявністю патологічних процесів.

Обстеження мускулатури щелепно-лицевої ділянки

Скоординована діяльність м'язів щелепно-лицевої ділянки, які мають різні функції, забезпечення синхронності рухів нижньої щелепи під час мовлення можливі завдяки складному рефлекторному зв'язку, який здійснюється системою трійчастого й лицевого нервів. Джерелом рефлекторних імпульсів, що йдуть по цих нервах, є сенсорні нервові закінчення, які знаходяться в самих м’язах, пародонті, слизовій оболонці порожнини рота, капсулі і зв'язках скронево-нижньощелепного суглоба. Будь-які психосоматичні порушення в цьому регуляторному механізмі призводять до змін функції м'язів і дискореляції скорочувальної діяльності.

Оформляючи цю графу історії хвороби, потрібно викласти дані, отримані завдяки візуальному і пальпаторному обстеженню мускулатури щелепно-лицевої ділянки.


Діагностика зах¬ворювань скронево-нижньощелепного суглоба ґрунтується на даних, отри¬маних у процесі співбесіди з хворим (з'ясування скарг, анамнезу) і об'єк¬тивного дослідження (огляд, пальпація, аускультація, функціональний аналіз).
Вивчення скарг і суб'єктивних відчуттів відіграє велику роль у розпізнаванні причин, що зумовлюють захворювання суглоба. Часто об'єктивне дослідження є тільки перевіркою вже сформованого на підставі опитуван¬ня уявлення про патологію суглоба і сприяє вирішенню питання про те, які додаткові дослідження потрібно провести, щоб підтвердити або спростува¬ти зже виниклу в ході опитування думку про діагноз.
Клінічне обстеження скронево-нижньощелепного суглоба полягає у виз¬наченні висоти нижнього відділу обличчя; аналізові руху нижньої щелепи; визначенні характеру зсуву нижньої щелепи; оцінюванні оклюзійннх кон¬тактів зубних рядів і прикусу; аналізові суглобного шуму; пальпації суглоба, жувальних м'язів, болючих точок обличчя, а також у застосуванні спеціаль¬них методів дослідження (рентгенографія, артрографія, електроміографія).
 Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно дати всебічну оцінку стану скронево-нижньощелепного суглоба в статиці й динаміці.

Обстеження хворого за повної відсутності зубів

 У зв'язку з повною втратою зубів спостерігаються виражені функціональні порушення, що супроводжуються атрофічними процесами в щелепах і м'яких тканинах; змінюється топографія елементів щелепно-лицевої ділянки. Тіло і гілки нижньої щелепи стають тоншими, а кут нижньої щелепи — більш тупим. На верхній щелепі більшою мірою виражена атрофія кісткової тканини вестибулярної поверхні альвеолярного відростка, на нижній - язикової, у зв'язку з чим розвивається так знана "стареча прогенія”. Стають різко вираженими носогубні складки, опускаються кути рота. Нижня третина обличчя значно зменшується. Через зменшення жувального навантаження м'язи зменшуються, стають в'ялими і частково атрофуються. Внаслідок цього обличчя набуває старечого виразу. Відбуваються зміни у скронево-нижньощелепному суглобі: суглобна ямка сплощується, суглобна голівки зміщується дозаду і доверху.
Функціональні та морфологічні порушення, що розвішаються в порожнині рота за повної втрати зубів, охоплюють не тільки кісткої у тканину, але і слизову оболонку. Ці зміни виявляються у вигляді атрофії, розпушеної слизової оболонки, появі подовжніх складок, осередків запалення і підвищеної чутливості. Для оцінки стану слизової оболонки беззубих щелеп необхідно використовувати класифікації Суппле і Люнда, а тип беззубих щелеп необхідно оцінювати за Келлером або Шредером (рис. 3, рис 4).

Типи беззубих щелеп за Шредером:

Рис. 3. Типи беззубих щелеп за Шредером:
а - перший; б - другий; в - третій.

Типи беззубих щелеп за Келлером

Рис. 4. Типи беззубих щелеп за Келлером:
а – перший; б – другий; в – третій; г – четвертий.

Оформлюючи цю графу історії хвороби, потрібно зазначити:
- ступінь зменшення нижньої третини обличчя;
- вираженість шкірних складок обличчя;
- ступінь відкривання рота (вільне, утруднене); 
- характер співвідношення щелеп (рис. 5);

співвідношення альвеолярних відростків після видалення зубів

Рис. 5. Зміни співвідношення сільвеолярних відростків після видалення зубів:
I - співвідношення лівих молярів при фронтальному розтині;
II - альвеолярні відростки після видалення молярів;
III - IV - розвиток атрофії альвеолярних відростків,
а-6 - середина альвеолярних відростків.

Типи атрофії верхньої щелепи при повній відсутності зубів
Рис. 6. Типи атрофії верхньої щелепи при повній відсутності зубів:
- характер атрофії альвеолярних відростків (рівномірна, нерівномірна);
- форму альвеолярного відростка;
- характер поверхні альвеолярного відростка (рівна, горбиста);
- схил альвеолярного відростка (рис. 7);

Форми вестибулярного схилу альвеолярного відростка

Рис. 7. Форми вестибулярного схилу альвеолярного відростка:
а - пологий;
б - стрімкий;
в – з напуском.

- виразність і форму позадумолярних бугрів;
- виразність внутрішніх косих ліній (гострі, плоскі);
- стан слизових бугрів (щільні, м'які, рухомі, піддатливі);
- виразність і межі піднебінного валика;
- товщину, ступінь піддатливості і рухомості слизової оболонки (рис. 8);

Схема піддатливості слизової оболонки верхньої (а) та нижньої (б) беззубих щелеп (за В.І.Кулаженко)
Рис. 8. Схема піддатливості слизової оболонки верхньої (а) та нижньої (б) беззубих щелеп (за В.І.Кулаженко)

Розташування протеза на верхній щелепі відносно перехідної складки (а) та лінії А (б)

Рис. 9. Розташування протеза на верхній щелепі відносно перехідної складки (а) та лінії А (б)

Діагноз
На підставі суб'єктивних симптомів і анамнезу можна зробити певні припущення про характер захворювання, можливі причини його виникнення. Виниклі гіпотези сприяють цілеспрямованому проведенню клінічних і спеціальних (додаткових) досліджень із метою отримання вичерпних об'єктивних даних про захворювання. Збираючи у визначеній послідовності факти (симптоми) аналізуючи їх, необхідно зіставити виявлені порушення з уже Відомими і описаними захворюваннями. Синтез зібраних чинників з урахуванням усіх суб'єктивних і об'єктивних симптомів дає можливість установити діагноз.
Діагноз - це стислий письмовий висновок про наявну хворобу, виражений із застосуванням медичних термінів, що позначають назву хвороби.
Установлюючи діагноз, необхідно простежити розвиток захворювання від виявлення етіологічного моменту і оцінки стану організму на початковий період через увесь хід розвитку патологічного процесу до клінічної картини на момент обстеження.
Оскільки немає хвороб, які б у всіх людей мали однотипний перебіг, необхідно виявити індивідуальні особливості розвитку патологічного процесу в конкретного хворого – діагноз хвороби (індивідуальний діагноз).

Обґрунтування діагнозу
Виявлені діагностичним дослідженням симптоми, ступінь їхньої виразності відбивають сутність патологічного процесу. Кожному симптомові відповідають специфічні морфологічні і функціональні зміни в органі або системі органів. Проте, виявлення симптомів ще не свідчить про наявність визначеної нозологічної форми захворювання.
Симптоми захворювання виявляються і змінюються залежно від стадії хвороби, відображаючи особливості реакції організму. Розглядаючи етіологію хвороби, необхідно усвідомити, чому даний чинник послужив початком захворювання, врахувати специфіку розвитку конкретного варіанта і переглянути всю картину розвитку хвороби від початкового моменту до моменту обстеження. Отже, у завдання обґрунтування діагнозу входить не тільки визначення зв'язків між виявленими симптомами, але і врахування ступення їхньої виразності залежно від тяжкості перебігу хвороби, тобто з'ясування і правильне трактування цих нових сполучень, зв'язку даних симтомів і процесів у конкретного хворого.
На індуктивному шляху від знання симптомів, зіставлення цих симптомів із відомими клінічними захворюваннями може виникнути декілька робочих гіпотез, кожна з яких повинна бути старанно перевірена. Висуваючи і перевіряючи гіпотези, слід бути впевненими утому, що встановлені симптоми трактуються правильно, що вони визначені із застосуванням точних і сучасних методів. Тільки повне і точне виявлення в кожному конкретному ви-падку всієї симптоматики, морфологічних і функціональних змін органів зубощелепної системи, встановлення причини і патогенезу захворювання дозволить створити узагальнене уявлення про хворобу.
Щоб не припустити діагностики одного захворювання замість іншого, тоді хворий страждає на декілька захворювань, слід обов'язково проводити диференційну діагностику. Цей метод ґрунтується на пошуках розходжень між кожним конкретним випадком і всіма можливими випадками (хворобами), що мають дуже схожий клінічний перебіг.
Початковим моментом диференційної діагностики є визначення головного або декількох головних симптомів, властивих тільки даному захворюванню. Не можна тільки визначати наявність або відсутність у конкретному випадку цих специфічних симптомів. Обов'язково треба проаналізувати весь симтомокомплекс, диференціюючи можливі симптоми для даного захворювання, оскільки відсутність навіть одного симптому не дозволяє зробити правильний висновок про діагноз. Порівнюючи досліджуваний випадок з іншими захворюваннями, зазначають подібність як за кількістю схожих симптомів, так і за характером їхніх проявів. Необхідно проаналізувати розходження за відсутністю симптомів; урахувати також наявність симптомів мало властивих даному захворюванню. Отже, здійснюючи диференційну діагностику, потрібно дотримуватися правила: масштабна перевірка усіх відомих; можливих варіантів, визначення подібного в різному і розходжень у подібному. Методом зіставлення, виявлення збігів або розбіжності симптомів і виділення основних (провідних) симптомів захворювання встановлюють діагноз.
Оформляючи цю графу історії хвороби, важливо дати найбільш повиє обґрунтування діагнозу, підтвердженого не тільки наявністю специфічних симптомів, їхнім поєднанням і патогенетичним взаємозв'язком, але і результатами диференційної діагностики з подібною патологією.

Оформлення діагнозу
Сутність діагнозу в клініці ортопедичної стоматології полягає в тому, що необхідно виділити основне захворювання, ускладнення основного захворювання і супутні захворювання (стоматологічні і загальносоматичні).
Основним вважається те захворювання, із приводу якого хвориіі звернувся в клініку і яке підлягає ортопедичному лікуванню. Воно звичайно є наслідком інших захворювань (карієс, його ускладнення, травма і т.д.) і проявляється порушенням ({юрми, цілості зубів, зубних рядів або інших органів зубощелепної системи, а також їхньої функції.
До ускладнень основного захворювання варто віднести порушення, патогенетично пов'язані з основним захворюванням.
До супутніх стоматологічних захворювань належать ті, які повинні лікувати стоматологи інших профілів - терапевти, хірурги. Із загальних супутніх захворювань у діагноз вносяться ті захворювання, які варто враховувати у процесі ортопедичного лікування.
У першій частині діагнозу обов'язково вказуються морфологічні, функціональні п естетичні порушення (нозологічна одиниця, стадія хвороби, характер патологічного процесу і його локалізація, ступінь і характер функціональних порушень), а також за можливості зазначається їхня етіологія.
Морфологічні порушення - це дефекти, деформації, аномалії елементів зубощелепної системи, дефекти зубів, дефекти і деформації зубних рядів або щелеп, аномалії прикусу, патологія пародонта, скронево-иижньощелепного суглоба, м'язів ротової і колоротової ділянки, язика, слизової оболонки й інших тканин порожнини рота.
Функціональні порушення - це порушення жування, ковтання, дихання і мовлення, а також тонусу та біоелектричної активності жувальної і мімічної .мускулатури.
До естетичних порушень належать ті, що негативно впливають на зовнішній вигляд обличчя.

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно:
  • користуватися загальноприйнятою номенклатурою стоматологічних хвороб;
  • вид дефекту коронки зуба визначати за класифікацією Блека;
  • вид дефекту зубного ряду визначати за класифікацією Кеннеді;
  • тип беззубих щелеп визначати за класифікаціями Шредера, Келлера;
  • стан слизової оболонки протезного ложа беззубих щелеп визначати за класифікацією Суппле, Люнда;
  • вказувати ступінь втрати жувальної ефективності за даними статичних або функціональних методів;
  • вказувати наявність неповноцінних протезів, які підлягають заміні.



Категорія: Стоматологія | Переглядів: 4131 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини