Перша медична допомога при гострих екзогенних отруєннях фосфорорганічними речовинами

ФОС (хлорофос, карбофос, метафос, дихлофос та ін.) 

Фосфорорганічні сполуки (ФОС) (інсектициди - хлорофос, карбофос, тіофос, метафос, бойові отруйні речовини - зарін, заман, vi-гази). Висока токсичність фосфорорганічних сполук пов'язана із здатністю блокувати фермент холінестеразу, яка розщеплює ацетилхолін - медіатор передачі нервових імпульсів у парасимпатичному відділі нервової системи. Внаслідок цього накопичується ацетилхолін, що призводить до перезбудження вказаного відділ у. 

 Симптоми:

 1) мускариноподібна дія: звуження зіниць (міоз), сльозотеча, нервове кліпання повік, нудота, блювання, спастичні болі в животі, пронос, слинотеча, значне потовиділення, виділення бронхіального секрету, брадикардія (сповільнення діяльності серця);

 2) нікотиноподібна дія: м'язова слабкість, дрібні посмикування окремих груп м'язів (фібриляція), тоніко-клонічні судоми;

 3) дія на ЦНС: відчуття страху, головний біль, судоми, кома.

 Розрізняють три періоди дії ФОС на центральну нервову систему: період збудження, гіперкінезів (неконтрольованих рухів) та судом, коми. У кожному подальшому періоді симптоми дії ФОС посилюються. Особливо серйозним є виділення великої кількості бронхіального секрету, що може призвести до розвитку набряку легень. Важка задуха з прискореними дихальними рухами (30-40 за хвилину). Артеріальний тиск може значно зрости. Затримується виділення сечі, що сприяє переповненню сечового міхура. Надалі може розвиватися колапс. Смерть наступає внаслідок зупинки дихання із подальшою зупинкою кровообігу.

 Перша допомога. При попаданні отрути через рот обов'язкове промивання шлунку із подальшим введенням розчину сольового послаблюючого. Не давати молока! Бажано якомога швидше ввести антидоти - реактиватори холінестерази, що є в індивідуальних аптечках цивільної оборони, та атропін. Терміново госпіталізувати.

Лікувальні заходи:

– запобігання усмоктуванню токсичних речовини; 

– проведення специфічної (антидотної) терапії; 

– проведення симптоматичної терапії; 

– видалення токсичних речовин, що надійшли в кров (штучна детоксикація). 

 Запобігання усмоктуванню токсичних речовин в організм здійснюється таким чином:

 а) при інгаляційних інтоксикаціях слід негайно винести потерпілого з загазованої атмосфери, або відкрити вікна та двері. Персонал, що надає допомогу, повинен мати засоби індивідуального захисту (ізолюючий протигаз); 

 б) при попаданні токсичних речовин на шкіру і слизові оболонки необхідно обмити шкірні покриви проточною водою з милом або 2 % розчином бікарбонату натрію; 

 в) при отруєнні токсичними речовинами через шлунково-кишковий тракт отруту, що не всмокталась можна видалити промиванням шлунку, викликанням блювоти, призначенням проносних засобів, очисних і сифонних клізм, застосуванням сорбуючих речовин, в’яжучих і обволікуючих засобів. 

Алгоритм невідкладної допомоги 

• Оцінити стан хворого 

• Негайно промити шлунок хворого великим об’ємом холодної води (у перші 10 годин).

• Дати випити ентеросорбент та солеве проносне.

• Зняти спазм кардіального жома стравоходу (р-н атропіну сульфату, баралгіну ).

• При попаданні отрути на шкіру - промити її содовими розчинами.

• При отруєні інгаляційним шляхом - вивести хворого із зараженої атмосфери. 

• При виникненні обструктивних порушень дихання - конікотомію чи трахеостомію.

• Повторне промивання шлунка та кишечника

• Антидотна терапія при отруєнні ФОС:

• а) атропіну сульфат (у перші години - від 2-3 до 30-35 мл -період інтенсивної атропінізації; наступні 3-5 діб - від 10-15 до 100-150 мг за добу - період підтримуючої атропінізації) під контролем клінічних проявів 

• б) реактиватори холінестерази: дипіроксим (1-2 мл 15% розчину в/м, максимальна доза до 600 мг), ізонітразин (по 3 мл 40% розчину в/м, максимальна доза до 3-4 г). 

• Ввести наркотичні та ненаркотичні анальгетики 

• Налагодити інфузійну терапію. При проникненні кислот у кров (оцтова есенція, щавелева кислота) - довенно 4 % р-н натрію гідрокарбонату (1500-2000 мл) із стимуляцією діурезу. 

• Дезінтоксикаційна терапія: гемосорбція, плазмаферез, гемодіаліз 

• Застосування антибіотиків широкого спектру дії. 

• Корекція розладів метаболізму, порушень тканинного дихання 

У першу чергу потерпілим обов’язково проводять термінове промивання шлунку через зонд незалежно від стану хворого і терміну від початку інтоксикації. 

• Для профілактики різних ускладнень промивання шлунку проводять при положенні хворого на боку.

• Промивання шлунка здійснюють за допомогою товстого шлункового зонду і лійки. 

• Зонд вводять через рот або нижній носовий хід. 

• Для промивання шлунку використовують 20 л води, що має температуру 18-20 ºС. 

• Промивання проводиться до появи чистих промивних вод, зникнення запаху і кольору отруйної речовини. 

• Першу порцію промивних вод обов’язково залишають для хімічного дослідження і встановлення можливої причини отруєння. 

 

Промивання у хворого, що знаходиться в непритомному стані 

проводять після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою, що повністю попереджує можливість попадання блювотних мас в нижній відділ дихальних шляхів. 

Необхідно пам’ятати про можливе введення зонду в дихальні шляхи, в цьому випадку будуть прослуховуватись дихальні шуми із зовнішнього отвору зонда.