Амілоїдоз класифікується в залежності від причини, що запускає механізм відкладення амілоїду в тканинах на шість основних видів: первинний амілоїдоз, вторинний амілоїдоз, спадковий, амілоїдоз, що з'являється внаслідок гемодіалізу, тип амілоїдозу, що виникає в пухлинах щитовидної залози, а також специфічний амілоїдоз фінського типу.
Вторинний амілоїдоз характеризується тим, що виникає внаслідок будь-якої перенесеного або хронічного захворювання. В основному процеси відкладення амілоїду відбуваються інтенсивніше при інфекційних хворобах - пієлонефриті, туберкульозі, ревматоїдному артриті, виразковому коліті та інших, але існують також і неінфекційні захворювання, які стають базовими для виникнення амілоїдозу.
На початковому етапі вторинного амілоїдозу пацієнти скаржаться на загальну слабкість, зниження апетиту та працездатності. З боку нирок ніяких хворобливих проявів на початку вторинного амілоїдозу не помічено. Надалі у хворих з'являється набряклість, перш за все, в ногах, а також відчуття болю в попереку. При розвитку гіпертонічної хвороби та ниркової недостатності кількість симптомів різко збільшується. При вторинному амілоїдозі можуть проявитися навіть такі порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, як проноси.
Клініка захворювання характеризується, тим не менш, трьома основними симптомами: нефротичним, сечовим і гіпертензивним. Ще одним симптомом, що сигналізує про перебіг вторинного амілоїдозу, служить поява у великій кількості білка у всіх загальних аналізах при обстеженні пацієнтів.
Протягом вторинного амілоїдозу може також ускладнюватися і поразками сполучних тканин серцевого м'яза, що може призвести до різних проявів серцевої недостатності.
Лікування основного захворювання, яке викликало процес відкладення амілоїду, в ряді випадків значно покращує стан пацієнта і, як наслідок цього, зменшує симптоми ураження нирок та інших органів амілоїд. Тому від того, наскільки рано проводиться лікування основного захворювання, залежить позитивний результат лікування амілоїдозу в тому числі.
|