Біостатика і біодинаміка жувального апарату

Вище детально розглянуто ті анатомо-фізіологічні особливості жувального апарату, які повинні враховуватися при конструюванні штучних зубних рядів.  Були відзначені сферичні властивості будови жувального апарату і черепа в цілому, особливий тривимірний характер рухів нижньої щелепи, асиметрія будови щелеп, скронево-щелепних суглобів і т.  д. 

Продовжуючи виклад основних положень теорії балансування артикуляції, розглянемо, наскільки Біостатика і біодинаміка жувального апарату в аспекті викладеного може бути задоволена цією теорією. 

При конструюванні штучних зубних рядів повних протезів потрібно механічно правильне розташування оклюзійних зубних поверхонь по відношенню до діючих на них сил і виключення скидають компонентів останніх.  Тому мають рацію А.  Н.  Катц і 3.  П.  Гельфанд (1937), вказують, що анатомічна артикуляція вимагає обліку особливостей скронево-щелепного суглоба.  Як відомо, під анатомічної артикуляцією мається на увазі таке взаимоположение штучних зубів, при якому зберігається множинний контакт між зубними рядами верхньої та нижньої щелеп у всіх фазах жувального акту.  Скронево-щелепний суглоб індивідуально різний і особливості його рухів залежать від висоти суглобового горба і ступеня нахилу його задній поверхні, по якій ковзає суглобова головка під час акту жування.  Для збереження контакту між корінними зубами при русі нижньої щелепи вперед необхідно, щоб сагітальній кривизна оклюзійної площини протеза відповідала куті нахилу суглобового горба.  В іншому разі між верхніми і нижніми зубами в області молярів утворюється щілина і протези при змиканні можуть бути зрушені з місця силою дії важеля, утвореного зіткненням одних тільки фронтальних зубів.