Цитотоксичний тест в діагностиці харчової непереносимості

Проблема зміни лейкоцитів внаслідок реакції протидії антигену та антитіла є предметом численних наукових досліджень і розглядається вченими з різних позицій. Вже в 1947 році англосаксонські імунологи, серед яких вчені Сквайр і Лії, спостерігали in vitro зменшення числа лейкоцитів (до максимальної позначки 33%) у пацієнтів з алергією після введення їм харчових реагентів. У 1956 році у своїй роботі вчений Артур Блек встановив, що зміни лейкоцитів є показником алергічних реакцій. Його спостереження стосувалися поведінки лейкоцитів in vitro в присутності плазми, так і алергену пацієнтів, які приймали участь в експерименті. Якщо при введенні алергену виявилися конкретні антитіла, полиморфнонуклеиновые лейкоцити вступали в руйнівні реакції з наступною загибеллю клітин, що наступала протягом короткого проміжку часу (від 15 хвилин до 1 години). Якщо реакція носила негайний і гострий характер, то виносилося припущення про наявність алергії. У 1959 році один з найбільш відомих імунологів професор Байрон Уоксман опублікував кілька праць, зокрема, роботу «Клітинні і гуморальні аспекти в умовах гіперчутливості» про пригнічуючу дію на клітини реакції протидії антиген-антитіло. На початку 1960-х років здійснені подальші відкриття в цій галузі. З 1984 року почалося поширення методики CYTOTEST® в країнах Європи. Точність тесту була підтверджена результатами клінічних випробувань, отриманих в період виключення пацієнтами з вживання протягом 60 днів харчових продуктів, що викликали позитивну реакцію на тест.

Загрузка...