Електрофізіологічні методи дослідження

Визначення електропровідності нерва. У клініці використовується електродіагностика збудження і скорочення скелетних м'язів за допомогою гальванічного струму. Ці дослідження проводять при травмах нервових стовбурів. Так, коли наявне або відсутнє скорочення м'яза-розгинача кисті, визначають електропровідність променевого нерва. Відсутність скорочення м'яза вказує на важку травму нерва, що вимагає невідкладної операції — його ревізії, виведення з-поміж відламків, відновлення цілості та остеосинтезу, невролізу тощо. Якщо збережена електропровідність нерва, здійснюють консервативне лікування (можливе відновлення його функції).
Електроміографію застосовують для визначення функціонального стану м'язів при різних ортопедичних захворюваннях, ступеня їхньої дегенерації, рубцювання тощо.
Під час руху певної групи м'язів або одного м'яза за допомогою накладних (срібних пластинок) або вколюючих електродів (голок) автоматично записують на міографі їхню електричну активність. Правильно трактувати особливості електричної активності досліджуваних м'язів при патології можна, лише порівнюючи отриману міограму зі стандартними показниками електроміографії здорової людини.
Реовазографія — це один із найбільш інформативних методів кількісної оцінки інтенсивності кровотоку, кровонаповнення і еластичності судин кінцівок (мал. 1).
Дослідження проводять за допомогою двоканального електрокардіографа (ЕКПЧ-3) і підключеного до нього чотириканального реографа (РГ-4-01). Одночасно з реовазог-рафією проводять запис електрокардіограми у II відведенні. Реєстрація хвиль на паперовій стрічці із сіткою часу проходить зі швидкістю 50 мм/с. Як правило, проводять поздовжню реовазографію, фіксуючи на шкірі певної ділянки кінцівки два електроди на віддалі 10-15 см один від одного. Після запису вираховують амплітуду хвиль, калібровий сигнал, довжину анакроти і ка-такроти, реографічний індекс. Отримані дані порівнюють із віковою нормограмою здорової людини.
Полярографія — метод визначення насиченості киснем (р02) крові, тканин і порожнин суглобів. Використовують його переважно при судинній патології та в артрології.
Після визначення індивідуальної чутливості електрода для запису полярографічної кривої на полярографі (ЛП-7) вколюють один (платиновий) електрод у досліджувану ділянку тіла, а другий (хлорокальцієвий, щоб замкнути коло) розміщують на шкірі будь-якої ділянки тіла. Запис полярограми йде на пересувній паперовій стрічці в умовах нормального дихання і кисневого навантаження (інгаляції 02) для визначення швидкості і ступеня насичення тканин, а також за допомогою проби джгута для визначення швидкості і ступеня утилізації кисню тканинами.
Оксигемометрія — найбільш простий спосіб визначення насичення крові киснем. На мочку вуха накладають кліпсу-датчик, з'єднаний з оксигемометром, на шкалі якого є цифрові показники.
Електротермометрію і термографію використовують для діагностики запальних процесів, пухлин, порушення кровообігу та інших патологічних змін із боку опорно-рухового апарату.
За допомогою електротермометра визначають рівень локальної температури шкіри. Перевага цього методу в тому, що датчик електротермометра можна прикладати до будь-якої ділянки тіла і негайно одержувати на шкалі цифровий показник температури.
Термографія полягає в реєстрації зображення на екрані тепловізора ділянок тіла з підвищеною або зниженою температурою. Термограф перетворює невидиме інфрачервоне (теплове) випромінювання поверхні тіла у видиме на екрані електронно-променевої трубки. Це зображення для документації можна відтворити в кольорі на фотопапері.

Мал. 1. Реовазограми в нормі залежно від віку: 1 і 3 реограми - з двох відведень, 2 і 4 - перші похідні.
 
Перевага цього методу: одночасно видно значну поверхню тіла з різними температурними показниками і локальною гіпертермією в ділянці патологічного вогнища.
Термографічне кольорове зображення можна отримати також за допомогою нашкірного застосування кристалів холестерину, але це занадто громіздкий метод, і тому на практиці він не застосовується.

Загрузка...