Хронічний везикуліт

Запалення насінних бульбашок називається везикуліт. Найчастіше розвиток захворювання відбувається у пацієнтів, які страждають хронічним простатитом, але може розвиватися і у чоловіків, що мають захворювання сечостатевої системи, такі як: орхіт, уретрит, простатит, епідидиміт та інші. Причиною виникнення захворювання може стати гнійна інфекція (кишкова паличка, гонококкова, стафілокок та інші) або загальне інфекційне захворювання (грип, ангіна). Везикуліт підрозділяють на хронічний і гострий.

Фактори, що сприяють розвитку захворювання:

• неправильне харчування, що сприяє частих запорів;
• надмірна статева активність або тривале утримання;
• малорухливий і сидячий спосіб життя;
• пригнічена імунна система (в наслідок переохолодження);
• наявність хронічних запальних захворювань.

Інфекція може потрапляти в сім'яні пухирці через кров (гематогенним шляхом) або через сім'явивідний проток (якщо розвиток везикуліту відбувається із-за ускладнень хвороб сечостатевої системи).

Хронічний везикуліт

Якщо везикуліт не почати вчасно лікувати, то хвороба переходить в хронічну стадію. Симптоми хронічного везикуліту: ниючі болі в промежині, в області прямої кишки, крижах, порушене сечовипускання, больові відчуття при сім'явиверганні (можливо з домішкою крові).

При лікуванні хронічного везикуліту пацієнту призначають антибактеріальну терапію. Після терапії проводять фізіотерапевтичні процедури, масаж насінних бульбашок та інше лікування. Процес одужання хворого постійно контролюється лікарем на підставі скарг хворого.

Гострий везикуліт

Симптомами гострого везикуліту є: значне підвищення температури тіла, головний біль, озноб, болі в паховій області, в області прямої кишки, біль внизу живота (можливо з двох сторін), хворобливі відчуття при сім'явиверганні (можливо, з домішками крові).

При визначенні та лікуванні гострого везикуліту проводять лабораторні дослідження, при яких насінних бульбашок в рідині і сечі виявляється велика кількість еритроцитів і лейкоцитів. Проводять ультразвукове дослідження, яке визначає збільшення насінних бульбашок.

Процес лікування гострого везикуліту починають із застосування антибіотиків широкого спектру діяльності, знеболюючих препаратів і в деяких випадках проносних препаратів. Після того, як температура тіла хворого стане нормальною, призначають фізіотерапевтичні процедури. Призначають гарячі мікроклізми, гарячі ванни, прикладання грілки на промежині.

Не можна займатися самолікуванням, це може призвести до хронічної формі везикуліту, підвищується ймовірність розвитку ускладнень (сім'яні пухирці можуть повністю заповнитися гноєм і розтягнутися). В таких випадках проводять оперативне хірургічне втручання, при цьому з насінних бульбашок видаляють гній і вводять дренажну трубку, що б гній не накопичувався.

Загрузка...