Соціальний портрет наркомана

Шкода, заподіяна наркотичними і токсичними речовинами здоров'ю, досить докладно описаний раніше. Як видно, вони згубно впливають не тільки на всі органи і системи, але й на всі сфери біологічної життєдіяльності людини. Тому не повинно бути байдужих серед тих, хто раніше не знав цього або нечітко представляв ускладнення наркоманії. Однак існують ще й соціальні наслідки наркоманії, про які часом не знають ані самі споживачі дурману, ні ті, хто розмірковує про свободу, - про свободу особистості, можливості розпоряджатися своїм життям, здоров'ям, долею і т. п.

Потрібно відзначити також, що наркоманія завдає шкоди соціально-економічному і соціально-культурному розвитку суспільства. Для прикладу можна згадати, що наркоманія, що існувала у корінних жителів Африки, Південної Америки, Південно-Східної Азії, племен Нової Гвінеї і Океанії з незапам'ятних часів, затримала їх розвиток майже на рівні первіснообщинного ладу.

Соціальний портрет наркомана типовий для всіх, хто вживає наркотичні речовини. На початкових етапах споживання наркотиків людина зовні знаходиться в рамках соціально прийнятного поведінки. Надалі під дією наркотиків поступово згасає і спотворюється його соціальна активність. Передусім страждають ті якості особистості, які найбільшою мірою повинні розкриватися в умовах динамічного розвитку суспільства, - працездатність, інтелектуальні можливості, трудові навички, особиста ініціатива, бажання підвищувати ділові якості та оволодівати новими спеціальностями і видами праці. Наркотики завдають удар але цим якостям особистості, порушують відносини наркомана з суспільством. Соціальна активність наркомана знижується внаслідок втрати сил, необхідних для нормальної роботи. Це веде до великих соціальних втрат. Наркоманія затемнює, отруює, розтліває свідомість людей, заважаючи їхній активній участі в суспільному виробництві, в соціальному житті.

За роки прийому наркотиків докорінно змінюється спосіб життя наркомана. Порушується характер соціально-трудових, сімейно-побутових і адміністративно-правових відносин. Порушення зв'язку з соціальним середовищем прямо пропорційні наростання тяжкості загального стану здоров'я, як психічного, так і фізичного. Коли вживання наркотиків для людини стає першорядним, розвиваються соціальна інертність, політична пасивність, зникає інтерес до громадської і трудової діяльності. Відбувається перебудова морально-психологічних цінностей: пропадає інтерес до схильностям і уподобань, роботі та навчанні.

Наркотизація замінює задоволення, одержуване від творчості, спілкування з людьми, читання. Тому наркомани поступово втрачають зв'язок з суспільством - прийом наркотиків стає єдиною метою і сенсом життя. Коло їх інтересів обмежений питаннями, пов'язаними з добуванням, вживанням наркотиків і специфічними відчуттями, які отримуються в результаті їх прийому. Наркомани спілкуються тільки з особами, які вживають наркотики, або продають їх.

Наркоманія як соціальне явище ускладнює соціально-демографічну ситуацію: знижується рівень народжуваності, збільшуються частота народження дітей з вродженими фізичними і психічними вадами та зростання захворюваності, знижується працездатність і збільшується смертність. А втрата годувальника загрожує нормального життя сім'ї.

Наркоманія - одна з основних причин розірвання шлюбів і позбавлення батьківських прав. Пряма дія аморального, антигромадської поведінки батьків-наркоманів на розвиток психіки дитини призводить до стійких важких порушень розумового та духовного формування його особистості і соціальної поведінки. Ймовірність вчинення антигромадських вчинків дітьми, воспитывающимися в сім'ях, де один з батьків вживає наркотики, вище, ніж у інших сім'ях. І це ще один негативний момент у соціальному портреті наркомана.

У міру розвитку наркоманії відбувається соціальне зниження - посилюється схильність наркомана до паразитичному існування. Наркоманів обтяжує виробнича дисципліна, а система оплати праці, як правило, не дозволяє їм отримувати щодня кошти на наркотики. Споживання наркотиків вимагає постійного збільшення доз, а отже, підвищення витрат на їх придбання. Вишукування способів одержання грошей для придбання наркотиків перетворюється в головну мету повсякденній діяльності цих осіб. «Тихі» наркомани бувають тільки на перших стадіях захворювання. Ерозія моральних цінностей відбувається поступово - з'являються брехливість, замкнутість, формується специфічне субкультурное світогляд.

Таким чином, наркоманія не лише руйнує здоров'я, веде до морального спустошення і розбещення, але і лежить в основі багатьох злочинів. Наприклад, за даними Нью-Йоркської поліції, близько половини злочинів у цьому місті відбувається наркоманами.

Існує закономірність - чим раніше починається вживання наркотиків, тим швидше настає деградація особистості. Рання наркоманія протікає найбільш несприятливо і має соціально небезпечне протягом. Деградація особистості у наркоманів настає набагато швидше (у 10-20 раз), ніж у алкоголіків, і є однією з безпосередніх причин здійснення ними правопорушень.

Всі ми знаємо про зв'язок злочинності з алкоголізмом. Про це багато писали. Наркоманія набагато тісніше пов'язана із злочинністю, ніж алкоголізм. Цей зв'язок дуже чітко простежується в історії життя наркомана.

Наркоманів часто використовують кримінальні структури. Потрапивши до рук досвідчених злочинців, наркомани стають знаряддям у їх руках. Обіцянками і роздачею наркотичних засобів, шантажем і погрозами вони схиляють або примушують наркоманів брати участь у крадіжках, пограбуваннях, убивствах.

Необхідно відзначити, що хоча наркоманія і не інфекційне захворювання, але подібно інфекції вона має здатність до розповсюдження. Для наркоманів характерно залучення в цей порок. Як вже зазначалося, один наркоман може долучити до наркотиків до десяти чоловік.

Таким чином, наркомани обов'язково приходять до того стану, коли вони стають соціально небезпечними.

Відповідаючи на питання про свободу особи, право кожного розпоряджатися своїм здоров'ям, своїм життям, можна сказати наступне. По-перше, наркоману говорити про свободу не пристало, т. к. він не здоровий. До визначення поняття здоров'я неодноразово вдавався А. П. Чехів. «Здоров'я є свобода», - пише він в оповіданні «Квіти запізнілі». А це співзвучно філософського визначення хвороби: «Що таке хвороба, як не стесненная у своїй свободі життя». Так що наркоман, будучи хворим, вже не може бути вільним. Наркотики різко обмежують його свободу. Він залежний від них, підпорядкований їм.

По-друге, що стосується права розпоряджатися своїм здоров'ям і життям, то людина має право добровільно піти з життя. Але коли він збирається це зробити у когось «на очах», то хіба не повинен той чоловік прийняти якісь заходи, щоб утримати самогубцю від здійснення свого наміру. Ось так, напевно, йде справа і з тими, хто хоче або починає пробувати наркотики. Наш обов'язок - утримати їх від цього.

По-третє, спроба самогубства у нас юридично не карається, а тільки морально засуджується. Але повільне самогубство за допомогою наркотиків могло б бути караним, оскільки поки людина доведе себе до смерті, вона завдасть дуже багато шкоди не лише своїм близьким, оточуючим, але і суспільству. Соціальний портрет наркомана вкрай негативний. До речі, в деяких країнах законодавством передбачено притягнення до відповідальності за вживання наркотиків.

Загрузка...