Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 3
З них гостей: 3
І користувачів: 0
Вади розвитку сечостатевої системи

Вади розвитку сечостатевої системи

Вади розвитку сечостатевої системи спостерігаються досить часто. Вони становлять 30 % від усіх випадків уроджених вад.
Аномалія кількості нирок може виявлятися двобічною аренією (агенезія нирок), тобто відсутністю нирок. Частіше уражаються хлопчики. Дитина має характерне обличчя («обличчя Поттер»): широко розміщені очі, низько розміщені великі вуха, товстий ніс, незначний епікант.

Однобічна аренія — це наявність єдиної нирки. Вона може бути нормальної будови або мати ваду розвитку: дисплазію, гіпоплазію, ектопію, подвоєння. Клінічно ці вади виявляються випадково або у разі захворювання єдиної нирки.
Додаткова нирка має нормальну будову з окремою видільною і судинною системами. Зазвичай вона менша за розмірами і розміщена нижче за нормальну нирку.
Аномалії положення, форми і орієнтації нирок є такими: 
дистопія (ектопія) — аномальне розміщення нирки. За простої дистопії нирка розміщена на тому ж боці, але у незвичайному місці, за перехресної — зсувається за середню лінію з перехрещенням сечоводів. Дистопію слід диференціювати від нефроптозу, при якому ниркова артерія відходить від звичайного місця, а сечовід має нормальну довжину. Зрощення нирок може бути симетричним і асиметричним, вони можуть зрощуватися верхніми, нижніми і різнойменними полюсами. При цьому утворюється підковоподібна, галетоподібна, L- чи S-подібна нирка. Вдвічі частіше ця вада спостерігається у чоловіків.
Практично всі зрощені нирки є ектопірованими.
Аномаліями структури нирок є такі:
а) дисплазія нирок може бути простою і кістозною, за локалізацією — кортикальною, модулярною, кортико-модулярною; 
за розповсюдженістю — осередковою, сегментарною і тотальною, одно- чи двобічною;
б) полікістоз нирок — це уроджена вада, яка характеризується множинними кістами у паренхімі нирок за відсутності дисплазії.

Агенезія сечового міхура — це вада, яка призводить до летального кінця.

Подвоєння сечового міхура — аномалія, яка  спостерігається рідко.

Дивертикули сечового міхура — це випинання його стінки, які закінчуються сліпо. Дивертикули бувають поодинокими і множинними.

Екстрофія (ектопія) сечового міхура — уроджена щілина міхура і черевної стінки. Задня стінка міхура, яка вкрита червоною бархатистою слизовою оболонкою, вип’ячується крізь дефект черевних м’язів назовні. Устя сечоводів зяють.

Персистирування (незарощення) урахуса — відкрита протока алантоїса:
а) незарощення урахуса на всьому протязі від пупка до міхура з сечовим свищем, який відкривається у пупок;
б) урахус облітерований тільки у пупковому сегменті; вада не має клінічних проявів;
в) часткове незарощення урахуса з облітерацією кінців і відкритою середньою ділянкою (кіста урахуса).
Лікування повного незарощення урахуса — хірургічне, першими днями і місяцями життя.

Гіпоспадія — нижня щілина уретри. Спостерігається один випадок на 300 новонароджених хлопчиків. Розрізняють 5 форм цієї вади: «гіпоспадія без гіпоспадії», вінцева, статевого члена, мошонкова і промежинна. Для всіх форм гіпостадії характерним є викривлення статевого члена, зсув зовнішнього отвору уретри. Залежно від форми гіпоспадії зовнішній отвір може розміщатися на статевому члені від нижньої поверхні головки до промежини. У разі промежинної і мошонкової форм спостерігаються розщеплення мошонки, крипторхізм, широкий прохід до уретри, який схожий на вхід до піхви. Це може призвести до помилки при визначенні статі хворого. У 8–10 % випадків гіпоспадія поєднується зі справжнім гермафродитизмом. Лікування хірургічне.

Епіспадія — верхня щілина уретри. Супроводжується викривленням статевого члена, підтягненням його уверх і утягненням у навкружні тканини.

Афалія (агенезія, аплазія) статевого члена — є надто рідкісною вадою (один випадок на 30 млн новонароджених). При цьому сечовипускний канал відкривається у пряму кишку або на шкіру промежини.

Макрофалос — збільшення статевого члена — є вадою, що спостерігається рідко. Статеві залози, як правило, не змінені.

Мікрофалос — різке вкорочення статевого члена. Супроводжується короткими кавернозними тільцями і маленькою головкою, крипторхізмом.

Фімоз — уроджене звуження крайньої плоті, яка не дає змоги головці відкритися. Ускладнюється баланопоститом, утворенням конкрементів, виразок і пролежнів препуціального
мішка. Лікування — консервативне і хірургічне під час неонатального періоду.

Парафімоз — защемлення головки вузької крайньої плоті. Ця вада є ускладненням фімозу. Лікування — невідкладна операція.

Крипторхізм — затримка яєчка на його природному шляху при опусканні у мошонку. Якщо не опускається одне яєчко, йдеться про монорхізм, за повної відсутності яєчок — анорхізм.
Ускладненням цих вад є безпліддя. Лікування — хірургічне: опускання яєчок у мошонку до 2–3 річного віку.
Уроджені вади жіночих статевих органів спостерігаються досить часто.

Атрезія піхви (поперекова перетинка піхви) поєднується з атрезією анального отвору, різними сечостатевими свищами і аномаліями сечової системи.
До аномалій матки належать такі:
а) агенезія шийки матки — спостерігається рідко;
б) агенезія матки — повна відсутність тіла матки при нормальному жіночому каріотипі — спостерігається вкрай рідко, виявляється під час статевого дозрівання у зв’язку з аменореєю.

Гіпоплазія матки (рудиментарна матка, інфантилізм). Розрізняють три ступені аномалії: зародкова матка (завдовжки до 3 см); інфантильна (3–3,5 см) та підліткова (5–7 см). Матка при цьому має надмірний загин уперед і конічну шийку. Ця вада супроводжується розладом менструального циклу і безпліддям.
Подвоєння матки (роздвоєння тіла матки) — шийка та обидві піхви зрощені.
Подвійна матка характеризується наявністю двох відокремлених маток, кожна з яких з’єднується з відповідною частиною роздвоєної піхви.

Сідлоподібна матка — вада, при якій дно матки не має звичайного заокруглення. Аномалія яєчників характеризується їх відсутністю (агенезія), недорозвиненням (гіпоплазія), розладом розвитку (дисгенезія). Відсутність двох яєчників (ановарія) описана  тільки у нежиттєздатних плодів. Вона зазвичай поєднується з недорозвиненням статевих органів.
Несправжній гермафродитизм — невідповідність між структурою гонад і будовою зовнішніх статевих органів.
Несправжній чоловічий гермафродитизм — у хворих є яєчка, але зовнішні статеві органи сформовані за жіночим типом.
Розрізняють три форми аномалії:
а) фемінізуючу, за якої хворі мають жіночий тип будови тіла;
б) вірильну, або маскулінізуючу; тип будови тіла — чоловічий;
в) євнуховидну (євнуховидний тип будови тіла) — відсутність розвитку молочних залоз та вторинного оволосіння.
Несправжній жіночий гермафродитизм — хворі мають яєчники, а зовнішні статеві органи розвинені за чоловічим типом.
Найчастіше ознаки жіночого гермафродитизму спостерігаються у разі вираженої гіперплазії кірки надниркових залоз. Лікування — гормональне, має призначатися якомога раніше.

Справжній гермафродитизм (амбісексуальність, двостатевість) — наявність у одному організмі статевих клітин двох статей, а також двох статевих апаратів. Лікування гормональне й оперативне, залежно від бажання хворого.

Категорія: Хірургія | Переглядів: 5351 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини