Визначення площі опіків

Визначення площі опіків має велике значення як щодо прогнозу, так і лікування, і є одним із основних показників тяжкості ураження. Одним із найпростіших методів розрахунку величини опікової поверхні є «правило дев’яток», запропоноване Уоллесом. Принцип визначення площі опіку за цим правилом полягає у тому, що вся поверхня тіла розподіляється на ділянки, площа кожної ділянки становить 9 % від поверхні тіла. Так, поверхня голови дорівнює 9 %, передня поверхня тулуба — 9×2=18 %, задня поверхня тулуба — також 18 %, поверхня стегна — 9 %, гомілки із стопою — 9 % і промежини — 1 %. Для дітей правило має бути відповідним чином скориговане. «Правило дев’яток» для визначення величини опікової по- верхні у тяжких випадках вважається достатнім. Для приблизного визначення площі опіку можна користуватися методом долоні. Площа долоні людини становить 1 % від площі всієї шкіри тіла. Прикладаючи трафарет контурів долоні потерпілого (паперовий чи картонний) на опікову поверхню, можна визначити величину ураження шкіри у відсотках. За стаціонарних умов рекомендується користуватися методикою, розробленою Вілявіним.

Контури опіку наносяться на схему зі зображенням людини кольоровими олівцями. Опіки І ступеня зафарбовуються жовтим кольором, ІІ — червоним, ІІІ А — синіми смугами, ІІІ Б — суцільним синім кольором, ІV — чорним. Трансплантати і донорські ділянки позначаються зеленим кольором. Обчислюючи загальну площу квадратів, що потрапили до контурів, окреслюють межі ураження. Можна обчислити площу опіку в квадратних сантиметрах і в процентах відносно всіх поверхонь тіла. Один квадрат становить 25 см2. Один великий квадрат (чотири малих квадрати) становить 100 см2, чи 0,6 % від поверхні тіла. Під час лікування площа і глибина ураження постійно уточнюються, що також відбивається на схемі (щотижня заповнюють нову схему).

Найбільш точно визначити площу опіку можна за методом Б. М. Постнікова. При цьому опікову поверхню покривають стерильним целофаном і по ньому чорнилом обводять контур опіку. Потім целофан кладуть на міліметровий папір і обчислюють площу опіку в квадратних сантиметрах. Вираховують процентне співвідношення площі опіку до загальної площі поверхні тіла за спеціальними таблицями.

Прогнозувати тяжкість опіку та його наслідки, особливо першими днями, важко у зв’язку з браком надійних об’єктивних ознак глибини ураження. Найбільш простою прогностичною ознакою тяжкості опіку є правило сотні. Якщо сума чисел, що є сумою віку потерпілого і загальної площі опіку, наближається до 100 чи переважає 100, то прогноз стає сумнівним чи несприятливим. Правило сотні може бути застосоване лише у дорослих, для дітей чи хворих молодого віку воно неприйнятне. Прогностичний індекс за правилом сотні (вік хворого плюс загальна площа опіку) має такі значення: до 60 — прогноз сприятливий, 61–80 — прогноз відносно сприятливий, 81–100 — сумнівний, 100 і більше — несприятливий.

Як універсальний прогностичний прийом, що визначає тяжкість і можливий наслідок опіку як у дорослих, так і у дітей, можна застосовувати індекс Франка. Індекс Франка дорівнює відсотку площі поверхневого опіку плюс відсоток площі глибокого опіку, помножений на 3. Наприклад, поверхня опіку становить 35 % від поверхні тіла, з них 20 % займають глибокі опіки. Індекс Франка дорівнюватиме: 15+20х3=75. Якщо індекс Франка менший за 30, то прогноз сприятливий, 30–60 — відносно сприятливий, 61–90 — сумнівний і понад 91 — несприятливий. Опік дихальних шляхів погіршує прогноз. Будь-який опік виявляється не лише місцевими змінами, але й загальною відповідною реакцією життєво важливих систем.

Вираженість її залежить від площі і глибини ураження. При площі ураження понад 10 %, якщо превалюють загальні прояви опіку ІІ–ІІІ ступеня, є підстава говорити про розвиток опікової хвороби.