Діуретики або сечогінні засоби - спеціальні лікарські речовини, спрямовані на значне збільшення секреції сечі в організмі і, як наслідок, виведення рідини з організму.

Одним із прикладів таких ліків є тіазидні діуретики, до них належать такі ліки, як хлортиазид і хлорталідон. Діуретичні засоби використовуються, щоб зменшити набряк, викликаний затримкою води і різних солей в організмі людини при захворюваннях таких органів, як серце, нирки, печінку та легені. 

Деякі несильні сечогінні ліки, ацетазоламід наприклад, беруть, щоб зменшити внутрішньоочний тиск при глаукомі. У складі комплексного лікування діуретичні препарати можуть бути використані лікарем при проблему підвищеного кров'яного тиску. Внаслідок прийому препаратів, діуретиків з групи тіазидів, відбувається вимивання з організму солей калію. Для компенсації цього побічного явища, хворим, які приймають даний вид препаратів, призначають ліки, що містять солі калію і заповнюють втрати організму. Також, у спорті, а саме в професійному бодібілдингу, безпосередньо за кілька днів до змагань спортсмени приймають великі дози діуретиків, щоб вигнати з організму воду. Це дуже небезпечно для здоров'я, і нерідко призводить до серйозних проблем з внутрішніми органами.

В даний час діуретики отримали дуже широке поширення в медицині і активно застосовуються лікарями для успішної та комплексної перемоги над хворобою. Варто згадати, що вперше синтезовано та застосований в лікувальній практиці діуретик (хлортиазид) був у 1956 році. Двома роками пізніше, в 1958 році, був отриманий набагато більш сильний гідрохлортіазид. Протягом шістдесятих років минулого століття у світовій клінічній практиці діуретичні препарати дуже активно застосовувалися для комплексного лікування в кардіологічній практиці. Однак, незважаючи на очевидні переваги тіазидних сечогінних препаратів, були і недоліки, побічні ефекти. Це змусило вчених почати роботу над створенням нових типів препаратів, які б не давали неприємних ефектів і наслідків.