Порушення функцій жування

З усіх функціональних навантажень черепа найбільш потужною є функція жування, яка визначає розвиток жувального апарату і певною мірою кісток мозкового черепа. 

Якщо череп новонародженого має велику мозкову частину порівняно з лицьового, то по мірі зростання черепа співвідношення того та іншого його відділів змінюються.  Зростання мозкової частини черепа відстає від зростання лицьового.  При прорізуванні молочних зубів посилюється ріст щелепних кісток.  Обидві половини нижньої щелепи в області підборіддя зростаються.  Прорізування постійних зубів також супроводжується зростанням щелепних кісток.  Співвідношення розмірів лицьової і мозкової частин черепа стає майже таким, як у дорослої людини. 

Цілком сформувався череп довгий час залишається майже незміненим.  Однак при втраті зубів настають значні зміни не тільки щелепних кісток, але і кісток мозкового черепа. 

Після втрати постійного зуба альвеолярний відросток у відповідному місці атрофується.  Чим більше втрачається зубів, тим сильніше редукуються ці відростки. 

У старих альвеолярний відросток верхньої щелепи після втрати постійних зубів може повністю зникнути, а тіло нижньої щелепи стає тонким. 

За даними А.  П.  Бистрова (1957), стоншуються і стають дуже лешими також кістки мозкового черепа. 

Таким чином, порушення функції жування викликає значні перетворення форми і будови всіх черепних кісток. 

ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗЗУБИХ ЩЕЛЕП ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОТЕЗУВАННІ

При протезуванні беззубих щелеп необхідно враховувати особливості морфології слизової оболонки порожнини рота, щелепних кісток, скронево-щелепних суглобів, взаємини альвеолярних відростків беззубої верхньої та нижньої щелеп, нахили міжальвеолярних ліній і інші фактори.