Основним джерелом одержання крові є здорові люди-донори. Дозволено брати кров у осіб, які досягли повноліття і не хворіли на туберкульоз, сифіліс, малярію, не перебувають у періоді одужання після перенесеного інфекційного захворювання, вірусного гепатиту. Неприпустимо брати кров у виснажених людей, з порушенням обміну речовин, онкологічних хворих, а також у тих, які хворіють на нагнійні процеси. Разова доза взятої крові не повинна перевищувати 450 мл. Перерва між здаваннями крові має становити 2 міс. Ставлення до донорства в різних країнах різне. Так, в Італії донорство вважають справою «християнського милосердя, любові та братерства», а донор, який здав кров, одержує як компенсацію відпущення гріхів. У Голландії особа, яка 10 разів дала свою кров, одержує медаль із зображенням К. Ландштейнера. У нашій країні донорство буває платним, якщо донор одержує матеріальну компенсацію, а також безкоштовним, коли люди безкорисно один раз на рік здають кров. Узята в донора кров повинна зберігатися за особливих умов. Історія консервації крові починається від 1865 р., коли лікар В. Сутугін запропонував дефібринувати і зберігати кров при температурі 0 °С. 1867 р. Раутенберг запропонував змішувати кров із розчином вуглекислого натрію. Це запобігало її зсіданню. 1914 р. Юревич і Розенгард запропонували застосовувати цитрат натрію у співвідношенні 1:10 для запобігання зсіданню крові. Нині кров консервують розчином глюцициру (натрій гідроцитрат, глюкоза та дистильована вода) за розрахунком 25 мл на 100 мл крові. Раніше застосовували консерванти різноманітного складу (ЦОЛІПК-7–12 та ін.), які містили, крім консерванта, глюкозу і левоміцетин. Заготовлена та ким методом кров зберігається в стерильних флаконах при температурі +4–+6 °С у холодильнику. Строк зберігання — 10–11 дн, але оптимальним строком є 7 дн. Кров можна консервувати шляхом добавлення гепарину (50–60 мг на 1 л крові). Ця кров застосовується в апаратах штучного кровообігу, строк її зберігання — 24 год. Заслуговує на увагу консервація крові при низьких температурах (-196 °С). Заморожена кров придатна до переливання від 2 до 10 років. Однак через складні технічні умови зберігання такої крові цей метод не набув розповсюдження.
Існують й інші джерела отримання крові: 1. Утильна кров — це кров, одержана при кровопусканні з приводу ряду захворювань, які не впливають на її склад. Наприклад, гіпертонічна хвороба. 2. Аутокров — кров забирають у хворого напередодні операції або під час операції, якщо вона вилилась у порожнини в результаті розривання судин. Ця кров не повинна вміщувати будь-яких домішок (жовч, кишковий та шлунковий вміст, сеча). 3. Пуповинно-плацентарна кров. Застосовувати її запропонував проф. М. С. Малиновський. Вона вміщує підвищену кількість ферментів, білків, гормонів (фолікулін). Кількість крові, що забирають, коливається від 100 до 400 мл. Сьогодні її широко використовують для приготування компонентів крові. 4. Трупна кров. У роботах В. Шамова доведено, що навіть через 10–12 год після смерті людини кров зберігає свої властивості. Тому він запропонував заготовляти кров від трупів. Зрозуміло, що це мають бути люди, які загинули в результаті раптових, частіше травматичних ушкоджень. Кров заготовляється за стерильних умов не пізніше як через 6–8 год після смерті. Таким чином, все вищевикладене доводить, що переливання крові пройшло шлях від суто клінічних до науково-обгрунтованих методів заготовлення, зберігання і застосування її як могутнього лікувального фактора. Склалася система заготовлення, зберігання і застосування крові. У великих лікарнях є пункти заготовлення крові. Яке б джерело отримання крові не використовувалося, слід пам’ятати, що кров донора підлягає дослідженням, щоб не завдати хворому шкоди. З’ясування механізму дії перелитої крові врешті-решт визначає показання до гемотрансфузії.
|
Спостереження за дітьми віком до 3 років з високим ризиком розвитку карієсу
