|
Прийоми і методи визначення центрального співвідношення щелеп |
У підручниках з ортопедичної стоматології розділи, в яких описані прийоми і методи визначення центрального співвідношення щелеп, викладаються досить повно. Найбільш доцільним є анатомо-фізіологічний метод визначення висоти центральної оклюзії, яка встановлюється на 1-2 мм менше висоти відносного фізіологічного спокою нижньої щелепи.
Конструювання знімних протезів на беззубі щелепи з урахуванням сферичних властивостей будови зубо-щелепної системи та черепа в цілому вимагає розташування оклюзійної поверхні штучних зубів по сферичній поверхні, а для цього необхідна правильна орієнтація частини сферичної поверхні, рівній величині зубної дуги, і визначення радіуса сферичної поверхні. Всі ці моменти важливо виконати при визначенні центрального співвідношення щелеп. Тому доцільно користуватися восковими шаблонами з валиками, не мають плоску, а сферичну оклюзійну поверхню.
Для визначення необхідної величини радіуса сферичної поверхні ми провели дослідження на двох групах беззубих хворих: 1-я група - 5 осіб, у яких асиметрія щелеп не спостерігалась; 2-я група - 5 людина з явно вираженою асиметрією щелеп.
Суть досліджень полягала в тому, що після визначення центрального співвідношення щелеп і за-гипсовки моделей в артикулятори кожному хворому були виготовлені за 10 пар воскових валиків, окклюзи-організаційні поверхні яких були оформлені по сферичних поверхонь різних радіусів. В роті у хворого проводили перевірку для визначення щільності контактів між валиками за відсутності феномену Хрістенсена при різних зсувах нижньої щелепи. Для цієї мети були виготовлені 10 пар гіпсових столиків, мають опуклої та ввігнутої поверхні сферичну з наступними величинами радіусів: 5, 6, 7, 8,5, 9, 10, 12, 14, 16, 18 див.
З увігнутим сферичним гіпсових поверхонь столиків проводилося формування воскових валиків для верхньої щелепи, з опуклим сферичних поверхонь гіпсових столиків проводилося формування воскових валиків для нижньої щелепи.
|