Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 2
З них гостей: 2
І користувачів: 0
Туберкульозний перитоніт і його лікування

Туберкульозний перитоніт і його лікування

 


Туберкульозний перитоніт розвивається в результаті проникнення туберкульозної мікобактерії в очеревину з якого-небудь іншого специфічного вогнища. Шляхами проникнення інфекції можуть бути кровоносні і лімфатичні судини і, крім того, можливе пряме поширення з уражених туберкульозом органів черевної порожнини. Розрізняють три форми туберкульозних перитонітів:

1. серозна, або ексудативна, при якій в черевній порожнині накопичується значний випіт, очеревина покрита безліччю дрібних висипів, схожих на просяні зерна;

2. слипчивая, або «суха», форма, при якій розвивається велика кількість щільних зрощень між петлями кишечника, очеревиною і сальником; між зрощеннями зустрічаються окремі порожнини, наповнені серозною рідиною;

3. вузлувато-опухолевидная (гнійна) форма; при цій формі внаслідок великих зрощення в черевній порожнині утворюються щільні вузлуваті пухлиноподібні утворення, між зрощеннями знаходяться казеозні маси, іноді з наявністю гною.

Симптоми туберкульозного перитоніту не завжди чітко виражені. Часто захворювання починається з появи непевних болю в животі тупого або переймоподібного характеру і здуття живота. Хворі відзначають схуднення, схильність до проносів, іноді лихоманку. Блювота буває рідко і з'являється зазвичай під час загострення мляво поточного перитоніту. При пальпації живота відмічаються невеликі болі. При ексудативно формі перкуторно визначається досить велику кількість рідини. При інших формах захворювання через черевну стінку промацуються пухлиноподібні утворення. Від справжніх пухлин їх відрізняє повільна течія процесу і множинність.

Лікування. Лікування туберкульозного перитоніту починають із застосування специфічної терапії (стрептоміцин, ПАСК, фтивазид та ін), одночасно проводячи загальнозміцнюючий лікування. Якщо консервативні заходи не мають успіху, застосовують оперативне лікування; розтин черевної порожнини саме по собі часто приводить до одужання; в черевну порожнину вводять 0,5-1 г стрептоміцину. Перед зашиванням рани рекомендується опромінити черевну порожнину кварцовою лампою, рентгеновими або сонячними променями. Іноді замість розтину черевної порожнини застосовують пневмоперитонеум: за допомогою проколу черевної стінки в порожнину вводять від 500 до 1000 мл кисню і 0,5-1 г стрептоміцину в розчині новокаїну.

Категорія: Хірургія | Переглядів: 1377 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини