Лімфангіт (lymphangitis) — вторинне запалення лімфатичних судин, що виникає як ускладнення гнійно-запальних захворювань (фурункул, карбункул, абсцес, флегмона, панарицій, інфікована рана). Збудниками лімфангіту є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, протей. Мікроорганізми з осередку запалення проникають у лімфатичні капіляри і далі з плином лімфи — у більш крупні лімфатичні судини і лімфовузли.

Клініка лімфангіту виявляється місцевими (біль, місцеве підвищення температури, припухлість, почервоніння) і загальними ознаками (оcтуда, головний біль, пітливість, загальна слабість, підвищений лейкоцитоз). Місцеві прояви залежать від виду судини. При сітчастому лімфангіті відмічається виражена гіперемія шкіри, схожа на бешихову, але без чітких меж. При стовбурному лімфангіті — гіперемія у вигляді окремих смуг від осередку запалення до зони регіонарних лімфовузлів. Досить рано до процесу залучаються лімфовузли — настає регіонарний лімфаденіт. Ускладненнями лімфангіту можуть бути флегмона, абсцес, тромбофлебіт, сепсис.

Лікування має бути спрямоване на ліквідацію первинного осередку (розрізання гнійників, дренування). Створюють спокій ураженій кінцівці з підвищеним положенням, інколи іммобілізують її. Призначається антибіотикотерапія з урахуванням характеру мікрофлори та її чутливості.