Основні положення про шигельоз

• Шигельоз — антропонозне захворювання із фекально-оральиим механізмом передачі, шо характеризується переважним ураженням дистального відділу товстої кишки з виникненням гарячково-інтоксикації і ного синдрому і проносу з домішками крові й слизу.
• Нині у структурі гострих кишкових інфекційних захворювань шигельоз посідає одне з провідних місць. Епідеміологічна ситуація щодо захворюваності залишається несприятливою. Кожного року у світі від цієї недуги страждає до 165 мін осіб, а близько 1 млн помирає. В Україні інтенсивний показник захворюваності на шигельоз коливається у межах 30—80 на 100 тис. населення.
• Збудником хвороби є група мікроорганізмів роду Бпівеїіа, що вюшчас 4 серорупи і відповідні види: група А — Б., група В — 8. , група С — 8. , група Б — 8. . Головними чинниками патогенності є ендотоксин та екзотоксин.
• Джерелом збудника є хворий із маніфестною або субклінічною формою захворювання. Механізм передачі — фекально-оральний. Поширення відбувається харчовим, водним, побутовим шляхами, а також за допомогою механічних переносників — мух. До шиге-льозу існує висока сприйнятливість, найбільша у дітей віком від 6 міс. до 5 років. Після перенесеної хвороби формується нетривалий суворо типо- й видоспецифічний імунітет.
• У патогенезі шигельозу розрізняють початкове ураження тонкої кишки з подальшим типовим ураженням товстої кишки. У розвитку хвороби велику роль відграють токсини шигел та їхня здатність до колонізації слизової оболонки із виникненням катарально-ерозивного запалення, а в тяжких випадках — і звиразкування слизової оболонки.
• При типовому перебігу шигельозу характерними є гострий початок, нерідко з остуди й підвищення температури тіла, відповідність ступеня інтоксикації висоті гарячки, тенез-ми і несправжні позиви, болючість і ущільнення сигмоподібної кишки, домішки слизу і крові у випорожненнях, часті мізерні випорожнення, шо набувають характеру ректального плювка.
• У периферичній крові виявляють лейкоцитоз, нейтрофільоз, певне збільшення ШОЕ, вираженість яких корелює зі ступенем тяжкості хвороби. У випорожненнях виявляють велику кількість нейтрофільних лейкощггів, еритроцитів, слизу. Заслуговує на увагу визначення в калі маркера нейтрофілів — лактоферину.
• Головними у специфічній діагностиці шигельозу є бактеріологічний (посів випорожнень, блювотних мас та ін.) і серологічні (РИГА, РА) методи.
• Для лікування середньої тяжкості й тяжкого ступеня шигельозу застосовують ципро-флоксацин або азитроміцин.
• Профілактика хвороби включає застосування протиепідемічних заходів. Щеплення не проводять.

Загрузка...