Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 3
З них гостей: 3
І користувачів: 0
Основні положення про шигельоз

Основні положення про шигельоз

Шигельоз — антропонозне захворювання із фекально-оральиим механізмом передачі, шо характеризується переважним ураженням дистального відділу товстої кишки з виникненням гарячково-інтоксикації і ного синдрому і проносу з домішками крові й слизу.
• Нині у структурі гострих кишкових інфекційних захворювань шигельоз посідає одне з провідних місць. Епідеміологічна ситуація щодо захворюваності залишається несприятливою. Кожного року у світі від цієї недуги страждає до 165 мін осіб, а близько 1 млн помирає. В Україні інтенсивний показник захворюваності на шигельоз коливається у межах 30—80 на 100 тис. населення.
• Збудником хвороби є група мікроорганізмів роду Бпівеїіа, що вюшчас 4 серорупи і відповідні види: група А — Б., група В — 8. , група С — 8. , група Б — 8. . Головними чинниками патогенності є ендотоксин та екзотоксин.
• Джерелом збудника є хворий із маніфестною або субклінічною формою захворювання. Механізм передачі — фекально-оральний. Поширення відбувається харчовим, водним, побутовим шляхами, а також за допомогою механічних переносників — мух. До шиге-льозу існує висока сприйнятливість, найбільша у дітей віком від 6 міс. до 5 років. Після перенесеної хвороби формується нетривалий суворо типо- й видоспецифічний імунітет.
• У патогенезі шигельозу розрізняють початкове ураження тонкої кишки з подальшим типовим ураженням товстої кишки. У розвитку хвороби велику роль відграють токсини шигел та їхня здатність до колонізації слизової оболонки із виникненням катарально-ерозивного запалення, а в тяжких випадках — і звиразкування слизової оболонки.
• При типовому перебігу шигельозу характерними є гострий початок, нерідко з остуди й підвищення температури тіла, відповідність ступеня інтоксикації висоті гарячки, тенез-ми і несправжні позиви, болючість і ущільнення сигмоподібної кишки, домішки слизу і крові у випорожненнях, часті мізерні випорожнення, шо набувають характеру ректального плювка.
• У периферичній крові виявляють лейкоцитоз, нейтрофільоз, певне збільшення ШОЕ, вираженість яких корелює зі ступенем тяжкості хвороби. У випорожненнях виявляють велику кількість нейтрофільних лейкощггів, еритроцитів, слизу. Заслуговує на увагу визначення в калі маркера нейтрофілів — лактоферину.
• Головними у специфічній діагностиці шигельозу є бактеріологічний (посів випорожнень, блювотних мас та ін.) і серологічні (РИГА, РА) методи.
• Для лікування середньої тяжкості й тяжкого ступеня шигельозу застосовують ципро-флоксацин або азитроміцин.
• Профілактика хвороби включає застосування протиепідемічних заходів. Щеплення не проводять.

Категорія: Інфекційні хвороби | Переглядів: 1260 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини