Препарати при анафілактичному шоці

При наданні невідкладної допомоги хворим анафілактичним шоком використання антигістамінних ЛЗ (не є засобом порятунку життя) не показано. Вони володіють слабко вираженим ганглиобпокирующим ефектом, що проявляється при вихідній гіпотензії Тому, при їх внутрішньовенному введенні хворим АнШ (на тлі вже низького вихідного АТ) відбувається ще більше його падіння Антигістамінні ЛЗ мають набагато більш слабкий десенсибілізуючий та мембраностабілізуючий ефект, ніж ГКС починають діяти пізно - через кілька годин (коли гістамін вже зв'язався з рецептором) і не усувають бронхоспазму. Ряд авторів, іноді, у випадках важкого АнШ, все ж рекомендують вводити антагоністи рецепторів: H1 - дифенгиадрамин (внутрішньовенно або внутрішньом'язово по 25-50 мг кожні 6 год протягом доби) або Н2 - циметидин (по 300 мг через 3-5 хв кілька разів).

Введення антигістамінних лікарських засобів (блокаторів рецепторів Н1 і Н2) дозволяє запобігти ефекти знову вивільняється алергену. Їх призначають пізніше (після відновлення ПЕКЛО і стабілізації гемодинаміки) - для зниження ризику рецидивів АнШ. Вводять внутрішньом'язово 1% розчин димедролу (1 мл) або 2% розчин супрастину (2 мл). Потім продовжують застосовувати антигістамінні ЛЗ орально кожні 6 год протягом 2-5 діб з поступовим зменшенням їх дози. Не призначають похідні фенотіазину (піпольфен) внаслідок їх вираженого пригнічуючої дії на ЦНС і здібності сенсибілізувати організм.

За пацієнтами слід ретельно спостерігати весь період лікування анафілактичного шоку і ще кілька наступних годин після стихання його симптоматики, так як можливі рецидиви АнШ протягом наступних 24 год.

Принципи лікування бронхообструктивного синдрому на тлі важкої кардіальної астми наступні: 

Зниження гідростатичного тиску в капілярах легень: надання хворим сидячого положення з опущеними ногами (якщо артеріальний тиск не знижений); прийом декількох таблеток нітрогліцерину під мову, кожні 5 хв. Потім вводять наркотики внутрішньовенно - морфін (7 мл 0,1% розчину) або промедол (7 мл 1,0% розчину). Наркотики використовують тільки у молодих осіб без симптомів пригнічення дихання та зниження АТ. При відсутності ефекту вводять внутрішньовенно периферичні вазодилататори (20-30 мг 1% розчину нітрогліцерину в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 10 - 15 крапель/хв). При необхідності швидкість вливання збільшують до 40-50 крапель/хв, під контролем ЧСС і ПЕКЛО (не повинно знижуватися менше 90 мм рт.ст.). Замість нітрогліцерину у тяжких випадках внутрішньовенно вводити нітропрусид натрію (30 мг сухої речовини в 200 мл фізіологічного розчину) або ізосорбіду динітрат (по 20-40 мг в 200 мл розчинника). 

Зниження венозного повернення до серця: внутрішньовенно повільно вводять лазикс по 40-60 мг або накладають джгути на стегна (перетискають тільки вени) для зменшення венозного повернення і гідростатичного тиску. 

При високому АТ внутрішньовенно гангліоблокатори вводять під контролем артеріального тиску (бензогексоній - 1 мл 5% розчину або пентамін - 1 мл 5% розчину в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

Для підвищення насосної функції серця призначають внутрішньовенно, повільно (протягом 5 хв) строфантин {0,5 мл 0,05% розчину), якщо немає даних в користь ЇМ. 

Киснева терапія.

Після купірування нападу кардіальної астми призначають: нітрати тривалої дії, ИАПФ {еналаприл 10-20 мг всередину), фуро-семид (40 мг) та аспірин (0,125 мг 1 раз на добу).

Специфічного лікування набряку легенів немає - основний наголос робиться на терапію основного захворювання. Хворим призначають АБ, які діють на грамнегативні мікроби (фторхінолони, Цеф 3-4-го поколінь, тієнам), ГКС, НПЗП (аспірин для зниження агрегації тромбоцитів), гепарин і курантил (для поліпшення МЦК). АБ, вбиваючи мікроби, не здатні ліквідувати їх токсини (видалення яких при ОРДСВ різко порушене), тому при відсутності позитивного ефекту від антибіотикотерапії проводять детоксикацію (гемосорбцію, плазмаферез і УФО власної крові), що дозволяє елімінувати токсини з кровотоку. Додатково призначають: оксигенотерапію, ІГКС у великій дозі {будезонид в дозі 1000 мкг) і преднизалон (внутрішньовенно, струминно в середніх терапевтичних дозах).

Загрузка...