В наш час успішно застосовують гнуті дротяні назубні шини, розроблені ще в період першої світової війни зубним лікарем київського військового госпіталю С. С. Тігерштедтом (1915). Ним було запропоновано велику кількість різних конструкцій шин: проста скоба (зараз називається гладка шина-скоба), опорна скоба (шина з зачіпними гачками), ретенційна скоба (шина з розпірковим вигином), різні варіанти скоб з площинами, шини з похилими площинами і шарнірами, з важелями різних принципів дії для переміщення відламків при застарілих переломах, фіксаційні пломбочки, якірні скоби та ін. Як зазначав сам автор, його система дозволяла «...швидко, без зліпків, без моделей, без кілець, гайок і гвинтів, без пайки і штампування, без вулканізації зробити все, що потрібно».
Шини Тігерштедта здійснили справжній переворот у вітчизняній і зарубіжній травматології. Це було пов'язано з тим, що даний метод лікувальної іммобілізації відрізняється відносно малою травматичністю, простотою, високою ефективністю і дешевизною використовуваних матеріалів.
Розрізняють 5 основних видів цих шин:
| 
