Мастит (mastitis) — запалення тканин молочної залози. Розрізняють лактаційний мастит у годувальниць, мастит новонароджених і мастит періоду статевого дозрівання.

Етіологія і патогенез. Збудниками найчастіше є стафілококи й ентеробактерії. Шляхи зараження: тріщини соска, інтраканалікулярний (у годувальниць), гематогенний, лімфогенний (при ендогенній інфекції). Сприяючими факторами є застій молока в залозі, поганий догляд за груддю у період годування.

Клініка. За перебігом розрізняють гострі й хронічні форми.

Гострі мастити переважно є лактаційними. Хронічні мастити бувають рідко, вони є наслідком неправильного лікування гострого процесу або специфічного ураження (туберкульозне, сифілітичне). За клінічною картиною гострі мастити розподіляються на такі форми: серозний, інфільтративний, абсцедуючий, флегмонозний, гангренозний. По суті, це фази одного процесу, які можуть переходити одна в одну.

Серозна форма маститу характеризується підвищенням температури до 38–39 °С, дифузним набряком і болісністю молочної залози. Будь-яке нагрубання залози з підвищенням температури слід вважати серозною формою. Подальше прогресування процесу при неправильному лікуванні призводить до інфільтративної форми маститу. У залозі з’являється різко болісний інфільтрат з нечіткими контурами, гіперемією шкіри над ним, пахвові лімфовузли збільшені й болісні. Болі в залозі посилюються, відмічається головний біль, безсоння, слабість.

Зміни з боку крові такі: збільшення лейкоцитозу (10–12•109 /л), пришвидшення ШОЕ (30–40 мм/год). При неефективності терапії настає фаза абсцедування. Відзначається обмеження інфільтрату і наявність флюктуації, виникнення пульсуючих болів у залозі. Загальні явища наростають: озноб із підвищенням температури до 39–40 °С, збільшення лейкоцитозу (15–20•109 /л), пришвидшення ШОЕ (50–60 мм/год). Абсцеси у залозі можуть локалізуватися у різних місцях: під соском (субареолярний), всередині молочної залози (інтрамамарний), позаду молочної залози (ретромамарний). Ретромамарна локалізація часто є наслідком інших запальних процесів (остеомієліт ребра).

Подальше погіршення загального стану із септичними явищами (повторні  остуди, гарячка, пришвидшення ШОЕ і збільшення лейкоцитозу із зрушенням уліво, лімфопенія, еозинофілія) призводить до флегмонозної форми. Молочна залоза збільшена і набрякає, різко болісна, шкіра гіперемована, сосок втягнутий, спостерігаються ділянки множинних флюктуацій у залозі, різке розширення підшкірних вен, явища лімфангіту.

Гангренозна форма маститу розвивається внаслідок тромбозу судин молочної залози, характеризується вкрай тяжким перебігом із явищами інтоксикації (гарячка, температура 40 °С, тахікардія до 120 ударів за хвилину, гіпотонія, головний біль).

Значні зміни з боку крові: лейкоцитоз до 25 тис. з різким зрушенням уліво, пришвидшення ШОЕ до 60–70 мм/год. Спостерігаються явища гіпохромної анемії. Молочна залоза різко збільшена, пастозна, болісна. Шкіра над нею блідо-зеленого чи синьо-багрового кольору, місцями є пухирі і ділянки некрозу. Регіонарні лімфовузли збільшені, болісні. Перебіг маститу може ускладнюватися розвитком сепсису.

Лікування проводиться залежно від фази процесу. При серозній та інфільтративній формах показана консервативна терапія: годування груддю не припиняти і сприяти ліквідації застою молока (зціджування ручне або молоковідсмоктувачем), антибіотикотерапія (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, макроліди, цефалоспорини), фізіотерапія (солюкс, УВЧ, ультразвук, УФО, новокаїн, електрофорез). Можна застосовувати ретромамарні новокаїнові блокади з антибіотиками. При абсцедуючій формі показане оперативне лікування.

Розріз слід робити залежно від локалізації гнійників: при субареолярних — півмісяцевий розріз, що облямовує сосок, при інтрамамарних — радіарні розрізи відповідно до ходу молочних канальців, при ретромамарних — дугоподібний розріз по шкірній складці під залозою.

Хворі з флегмонозною і гангренозною формами маститу потребують термінового оперативного лікування (декілька радіарних розрізів завдовжки 8–10 см, висікання некротичних тканин, дренування, проточне промивання антисептиками). Лікування доповнюється інфузійною терапією (антибіотики, переливання крові й кровозамінників, стимулятори імунітету), а також дезинтоксикацією (УФОК, ВЛОК, гемосорбція, гіпербарична оксигенація).