Слабкість - поширений і досить складний симптом, виникнення якого залежить від впливу ряду фізіологічних та психологічних факторів.

У більшості випадків пацієнти описують слабкість у відповідності зі своїми індивідуальними відчуттями. Для одних слабкість тотожна сильної втоми, для інших - цей термін позначає можливі запаморочення, неуважність, втрату уваги і брак енергії. Таким чином, багато медичні фахівці характеризують слабкість, як суб'єктивні відчуття пацієнта, які відображають недолік енергії, необхідної для виконання повсякденної роботи і обов'язків, які до появи слабкості людині вдавалося виконувати без проблем.

Слабкість - поширений симптом, властивий найширшому переліком захворювань. Встановити точну причину захворювання дозволяють необхідні дослідження і аналізи, а також супутні слабкості інші клінічні прояви. 

Так, популярної причиною виникнення слабкості є грип - гостре вірусне інфекційне захворювання, що супроводжується загальною інтоксикацією організму. Поряд зі слабкістю тут виявляються додаткові симптоми, як: світлобоязнь, болі в голові, суглобах і м'язах, інтенсивне потовиділення.

Виникнення слабкості властиво ще одного поширеного явища - вегето-судинної дистонії, яка являє собою цілий комплекс різноманітних симптомів, серед яких відзначаються порушення сну, запаморочення, перебої в роботі серця. 

У здорової людини слабкість може виникнути в результаті: травм головного мозку, втрати крові - результат різкого зниження тиску. У жінок слабкість виникає під час менструації.

Різка і сильна слабкість - симптом, властивий тяжких отруєнь, загальним інтоксикацій.

Також слабкість притаманна анемії - захворювання, для якого характерне зниження гемоглобіну, який міститься в еритроцитах. Враховуючи, що дана речовина переносить кисень від органів дихання до тканин внутрішніх органів, недостатня кількість в крові гемоглобіну веде до кисневого голодування, який випробують організмом.

Слабкість - невід'ємний симптом фізичного і розумового перенапруження. Так, серед сучасних людей, яким доводиться зазнавати на роботі колосальним навантаженням, надзвичайно часто зустрічається т.зв. синдром хронічної втоми. Такий стан свідчить про крайнє вичерпання запасу життєвих сил. Слабкість тут виникає в міру зростання фізичних і емоційних перевантажень. Далі - вже постійна слабкість супроводжується рядом додаткових симптомів: дратівливістю, запамороченням, втратою концентрації уваги і неуважністю.

Постійна слабкість притаманна авітамінозу - захворювання, що свідчить про нестачу вітамінів. Таке зазвичай відбувається в результаті дотримання жорстких і нераціональних дієт, поганого і одноманітного харчування.

Механізм виникнення слабкості, її характер - обумовлені причиною, що спричинила виникнення цього симптому. Стан стомленості може виникнути як в результаті сильного емоційного, нервового або фізичного перенапруження, так і внаслідок хронічних або гострих захворювань та станів. У першому випадку слабкість може зникнути самостійно без будь-яких наслідків - тут цілком вистачає повноцінного сну та відпочинку. У другому випадку слабкість може бути обумовлена кисневим голодуванням клітин (анемія), руйнуючим токсичною дією (грип, отруєння).

Складний механізм виникнення слабкості у разі авітамінозу та синдрому хронічної втоми (СХВ). Ряд досліджень показує, що в осінньо - зимовий період, коли відбувається почастішання випадків СХВ, авітамінозу, у людини збільшується кількість слизу, що виробляється слизовою оболонкою носа. Ця особливість дозволяє повітрю проникати в легені досить зволоженим і підігрітим. Гипервыработка цієї слизу обумовлює виникнення вазомоторного риніту (як реакції на холодне повітря).

Риніт, що набуває хронічного характеру, в свою чергу, супроводжується виникаючим набряком слизової носа, що з часом призводить до впливу на гіпофіз. Під цим впливом у залученою в область набряку головної залози внутрішньої секреції, порушується нормальне функціонування. Виникли збої в роботі гіпофіза ведуть до розбалансування багатьох систем організму: травної, нервової, імунної і т.д.

Слабкість характеризується занепадом фізичних і нервових сил. Їй притаманні апатія, втрата інтересу до життя. Слабкість, викликана розвитком гострих інфекційних хвороб, виникає раптово. Наростання її безпосередньо пов'язано зі швидкістю розвитку інфекції і з'являється внаслідок цього інтоксикації організму.

Характер появи слабкості у здорової людини в результаті сильного фізичного або нервового перенапруження пов'язаний з об'ємом перевантажень. Зазвичай в цьому випадку ознаки слабкості виникають поступово, супроводжуючись втратою інтересу до здійснюваної роботи, виникненням втоми, втратою концентрації уваги і неуважністю.

Приблизно той же характер носить слабкість, викликана тривалим голодуванням або в разі дотримання жорсткої дієти. Поряд із зазначеним симптомом з'являються і зовнішні ознаки авітамінозу: блідість шкірних покривів, підвищена ламкість нігтів, запаморочення і волосся і т.д.

Лікування слабкості повинно ґрунтуватися на усунення фактора, що спровокував її появу. У разі інфекційних захворювань першопричиною є дія інфекційного агента. Тут застосовують відповідну лікарську терапію, підкріплену необхідними заходами, спрямованими на підвищення імунітету.

У здорової людини слабкість, яка виникла в результаті перевтоми, усувається сама. Основні заходи боротьби - повноцінний сон і відпочинок. Лікування слабості, викликаної перевтомою, нервовим перенапруженням, великим значенням володіє відновлення нервових сил і підвищення стійкості нервової системи. З цією метою лікувальні заходи спрямовані, в першу чергу, на нормалізацію режиму праці та відпочинку, усунення негативних, подразнюючих факторів. Ефективне застосування засобів фітотерапії, масажу. В деяких випадках в усуненні слабкості буде потрібно корекція раціону, привнесення в нього продуктів, багатих вітамінами і необхідними мікроелементами.