Існує кілька лабораторних методів діагностики сифілісу. Найбільш поширений метод, який використовується для скринінгу, тобто виявлення сифілісу у практично здорових осіб, є реакція Вассермана (RW), або її сучасний аналог RPR - rapid plazma reagin. Цей тест виявляє антитіла - специфічні білки до речовин, що вивільняються з ушкоджених клітин хворого сифілісом. Він буває позитивний у 70-80% хворих первинним сифілісом і у 100% хворих вторинним сифілісом. Реакція буває позитивна через 3-5 тижні після зараження і через 7-10 днів після появи твердого шанкра. При вторинному сифілісі титр антитіл починає знижуватися, на пізніх стадіях у деяких хворих цей тест може бути негативним. Титр також знижується в результаті лікування, і при успішному лікуванні стає негативним. З урахуванням хибнопозитивних результатів, при отриманні позитивного аналізу необхідно підтвердити або спростувати цей результат іншими тестами.

Імуноферментний аналіз (ІФА) - аналіз, що дозволяє виявити антитіла до самих збудників сифілісу - бактеріям Treponema pallidum (бліда трепонема). Зазвичай використовується як тест, який підтверджує первинний аналіз. Реакція стає позитивною в кінці 3 тижні після появи твердого шанкра. У пацієнтів, які пройшли лікування, результат може залишатися позитивним.

Тест на визначення IgM - це аналіз, також визначає антитіла до блідої трепонеми, проте в цьому випадку виділяються особливі «ранні» антитіла, які свідчать про гострий процес. Аналіз використовується для визначення давності інфекції.

Визначення ДНК збудника методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) - виконується для уточнення діагнозу. При правильному паркані і зберіганні матеріалу є найбільш точним методом.

Кров для всіх досліджень на сифіліс необхідно здавати натщесерце.